РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 14 (14 квітня 2017) 

  • Добре слово про Стрільця

    Наш кореспондент Микола ПАЦАК ділиться враженнями після нещодавнього комісійного об’їзду, що відбувся у межах Конотопської дирекції залізничних перевезень.


    Для бригадира дистанції колії Романа МАТЮХИ сьогоднішній день – це екзамен.

    Станція Конотоп – велика. Саме тому весь день присвячується їй одній. Комісія збирається у Брянській горловині. Звідси вона, розділившись на дві групи, рухатиметься на захід, аж до околиць приміської Попівки. запитую начальника Конотопської дистанції Анатолія КЛЯПЦЯ, як вийшли із зими. «Нормально», – відповідає він.


    Комісія бачить усе – роботу стрілки перевіряє заступник начальника станції Конотоп Володимир КОНЦЕВОЙ.

    «Нормально» – поняття широке. Можна сказати, що було і гірше. Або навпаки. Та сніг зійшов рано, грунт відтанув швидко і монтери часу не гаяли – щодня працювали на станційних коліях. До того ж перед цим було кілька перевірок. Тільки чи встигли все зробити?

    Як з’ясувалося, зауважень від комісії не бракує. Десь гайка слабко затягнута, там «вихлюп», там головка рейки викришена… Пройшли якихось сотню метрів, а записів уже на три сторінки. Тон задає, як не дивно, заступник начальника дистанції колії Андрій ЛІМОНТ. Та сам КОЗЛОВ (Козлов Володимир Володимирович, головний ревізор безпеки руху поїздів дирекції. – Авт.) стільки тут не робив. Зауваження зауваженнями, але до радикальних заходів комісія не вдається. Не чую, щоб обмежили швидкість чи закрили стрілку. Все-таки «нормально» в розумінні «було й гірше».

    Починаю звертати увагу на деталі, які лише на перший погляд з колією не пов’язані. Під насипом у Брянській горловині — «редут штабу блокади торгівлі» з окупованими районами Донбасу та Росією. Уже з місяць. Хлопці обжилися. І, як я розумію, залізничникам не заважають. Просто спостерігають за вагонами. Робити це не так уже й складно. П’ять¬-сім поїздів на Брянськ – це менше чверті вантажопотоку попередніх років.

    З іншого боку – якраз навпроти вокзалу, повним ходом розбираються стіни паровозовагоноремонтного заводу, ровесника залізниці. Їм уже понад століття. Але ж і міцні! Хтось із старшого покоління в комісії мовить, дивлячись на ту сумну картину: «Революцію вистояли, у громадянську вціліли. Ні наші, ні німці завод не бомбували – паровози були потрібні всім. А бач…»

    Тепер залізо пішло в металобрухт, а цегла, очищена від розчину, під назвою «царська» продається по три гривні штука.

    А ще надійшла відповідь від місцевої влади конотопському захисникові залізничної старовини Сергію ПЕТРУНЬКІНУ. Він просив зберегти для майбутніх поколінь бодай щось від цієї будівлі. Та відповідь надії не залишила – стіни розберуть. І вже, ходять чутки, власник розпродує тут землю.

    Цей весняний комісійний огляд є останнім у трудовій біографії Олександра СТРІЛЬЦЯ, начальника станції. Днями він іде з посади. Жаль, звісно. Для мене особисто Стрілець і станція Конотоп – поняття рівнозначні. Олександр Васильович відпрацював тут майже 23 роки.

    Залізничну біографію він розпочав монтером колії. Після служби в армії, у десантних військах, до речі, знову прийшов на залізницю. Заочно закінчив Харківський інститут інженерів залізничного транспорту, був черговим по станції, поїзним диспетчером і старшим поїзним диспетчером.

    Олександр Стрілець – почесний залізничник і почесний працівник транспорту України, його нагороджено знаками «Залізнична слава» і «За заслуги. Укрзалізниця». Це неповний перелік його нагород. Та найвища відзнака, на мій погляд, у словах однієї із немолодих працівниць станції: «С Александром Васильевичем нам было хорошо». Я навмисне не перекладаю фразу з російської. Аби уникнути претензій. Бо моя співрозмовниця недолюблює ЗМІ.

    Як і сам Стрілець. Не раз намагався «підбити» його на інтерв’ю чи більш­менш розлогий газетний матеріал. Не погоджувався. «Вам скажи щось, а ви так перекрутите», – відповідав.

    І до певної міри він правий. Є такий гріх у акул пера. Ось вам заголовок інформації із сайту www.05447.com.ua (31.03.2017) – «Штаб блокади в Конотопі виявив перевезення з РФ на сотні мільйонів доларів». Можливо. Правда, і без блокади кожен конотопський залізничник знав, що вантажні поїзди ідуть звідси на Брянськ. І з Брянська через Конотоп в Україну, даючи роботу сотням наших громадян.

    Та найцікавіше в інформації далі. Де, посилаючись на інформресурс «Подробности», мовиться про «спеціальні відстійники вантажних вагонів», обнесені огорожею з колючим дротом, куди «місцеві бояться ходити», про небезпеку бути арештованим на станції. Чесне слово, читав і дивувався. Оце так фантазія! Дійсно, вантажні парки, а їх у Конотопі два, охороняються стрільцями відомчої воєнізованої охорони. Бо залізниця несе матеріальну відповідальність за збереження транспортованих вантажів. Та і шукачі металу не дають спокою – познімають із вагонів усе, що знімається. Але ніяких огорож у парках як не було, так і немає. А щодо місцевих, то вони безперешкодно ходять та їздять велосипедами стежкою між Південним парком і колишнім вагоноремонтним заводом.

    Такого типу «інформацію» – неперевірену, недостовірну — наша газета, зрозуміло, ніколи не надрукує. Та, на жаль, і розповіді про дееса (ДС — начальник станції. — Ред.) Стрільця теж. Хіба що Олександр Васильович, навтішавшись принадами золотої пори, поділиться своїми спогадами.

    Автор цих рядків горобець стріляний і калач тертий. Станційним старикам «с Александром Васильевичем было хорошо» – це добре. А молодим? Відповідає Роман ХАРЕВИЧ, головний інженер станції:

    — Жаль, звісно, що Олександр Васильович іде на пенсію. Але скажу вам одне: Стрілець у непростий час згуртував колектив станції. Його поважають люди. І на залізниці, і в місті. Під його керівництвом на станції у свій час працювали начальник дирекції В’ячеслав КИРИЛЕНКО, начальник відділу перевезень Микола БІЛИЙ, заступник начальника відділу перевезень Андрій ДУДКА, начальник відділу праці дирекції Алла ОПОЛОНСЬКА і майже всі поїзні диспетчери… Ще мені подобається в ньому, що завжди підтримував спорт на станції і на вузлі…

    Як бачите, і молоді було не гірше.

    Ще одна важлива деталь. Залізничну династію Стрільців продовжує син Олександра Васильовича Юрій. Випускник залізничної академії, він працює поїзним диспетчером.

    Комісійний день завершується цілком благополучно. Зауваження є, але виявлені недоліки не порушують роботу станції Конотоп. Так було, так є і так, віриться, буде. Нормально буде.

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
    Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05