РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 13 (7 квітня 2017) 

  • У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки

    ІЗ ДОСЬЄ

    Народилася майстриня писанки Ольга САХНО у с. Квітки на Черкащині. Навчалася у Київському технологічному інституті легкої промисловості. Понад 10 років працювала в польових експедиціях Лабораторії археологічних досліджень (м. Київ).

    Саме писанка стала втіленням творчого потенціалу Ольги Сахно. Майстриня створила понад три десятки колекцій як традиційних, так і авторських робіт. Писанки Ольги Сахно експонуються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Історичному музеї та Меморіальному музеї К. Г. Стеценка, Квітчанському НВК та презентують українську культуру в приватних колекціях у Німеччині, Франції, Англії, Японії, Канаді, Австралії та США.


    Тривалий час Ольга Сахно обіймала посаду директора Фонду сприяння збереженню та розвитку української традиційної культури «Мальва». Відома пані Ольга й завдяки тому, що розробила дизайн форми для національної збірної команди України з футболу до ЄВРО-2012 — орнамент «Дубовий листок».

    Ольга Яківна — активний член Черкаського земляцтва. Громадську роботу присвячує розвит¬ку та популяризації української традиційної культури, залучає всі верстви населення до культурних цінностей, організовує симпозіуми та пленери за участю народних майстрів. Протягом 2008—2010 рр. Ольга Яківна створила школу писанкарства у Національному музеї народної архітектури та побуту України. Також за її сприяння вийшла низка передач цієї тематики на радіо та телебаченні. Планує видати збірку щодо символіки писанки та її тлумачення.



    Зустріч з майстринею у Черкаському земляцтві

    Зустріч з цією жінкою, вірніше інформація, отримана з вуст пані Ольги, впевнена, зламає уявлення багатьох українців про писанку. І не лише. Шаблонна думка згадувати яйце перед Великоднем і нас направила, так би мовити, не тим шляхом. Але саме така версія дозволила «відкрити» цілу скриню цікавих думок, які стосуються нашого праукраїнського роду-племені.

    — Писанка – це наш оберіг. На рівні з мовою та територією. Це вид мистецтва, що несе первинність буття. Це своєрідна закодована інформація, що передає нам зв’язок з космосом і нашими предками, — ділиться власними думками Ольга Сахно. — Дуже прошу не плутати писанку і крашанку. Крашанка – фарбоване яйце, це складова ритуального Великоднього обіду: яйце, м’ясо, коровай або баба. Крашанка – це матеріальна їжа, писанка – це духовний скарб. Писанку не можна прив’язувати до певного дня. Ця жива магічна структура пишеться протягом року. У ній закодовується усе, в чому людина відчуває потребу. Разом з енергетикою того, хто пише писанку, таємниці розписаного яйця відкривають шлях до Бога. Якщо хочете, Найвища духовна субстанція може їх читати й відповідає на ваші прохання.

    — Писанка не є суто великоднім атрибутом, як більшість гадає. Її писали, починаючи від Колодія аж до різних свят, на весілля, дарували на добробут і на пару (замовляли для самотніх людей або ж дівчат на виданні). Магією писанкарства володіли лише окремі жінки, обов'язково заміжні, які мали повноту: чоловіка, дітей, добробут у хаті й були щасливі у шлюбі. Чоловіки взагалі писанок не писали. Адже вони воїни. А виготовлення оберегів, яким власне і є писанка, було прерогативою жінок­берегинь.

    Писанка існувала з трипільської доби. Це код нашого народу, це формула захисту, закодована у символах молитва. Це глибина і магія. В ній сила й довершеність. І відлік цієї магії починається задовго до християнства.

    — Тими, хто не знає історію, її коріння і не відчуває свою силу, міць, місце у Всесвіті, дуже легко маніпулювати, перетворити у рабів – позбавити пам’яті, мови й землі. Протестуйте! – закликає моя співрозмовниця. — Цікавтеся своїм етнокорінням, вивчайте історію свого народу. Користуючись магією, зберігайте себе, свою оселю, родину, життя, утворюючи магічне писанкове коло захисту. Запрошуйте до цього енергетичного кола однодумців.

    Відомо, що за часів войовничо­атеїстичної пропаганди писанки були зараховані до шкідливих культових атрибутів. Сьогодні інтерес до цього символу Сонця, так би мовити, зашкалює. З одного боку, це краще ніж нічого, популяризація культури. Фестивалі писанки проходять у багатьох містах, майстер­класи — у багатьох школах. Та хочу застерегти, це не показове мистецтво, писанка – це не розмальована цяцька. Це сакральна річ, місце якої не на полицях шкільних класів чи шухлядах виставок, а в рідній оселі.

    Написання писанки — це вже своєрідний ритуал. Пишуть її помившись, у чистій хаті біля вогнища (свічки), коли домочадці полягали спати. Для розпису вибирають ціле яйце, домашнє, щоб було запліднене, інакше втрачається його магічна сила. І у жодному разі яйце не вариться, бо з вареного не буде життя. За законом писанкарства, оберіг має зберігатися рік, до Новоліття або наступного Великодня, а потім пишеться нове яйце­райце, адже протягом року в людини щось змінюється в житті, вона прагне чогось іншого, відповідно планує щось нове для себе. Стара писанка закопується в землю. Викидати її чи бити негоже. Коли розбилася ненароком, то її треба поховати.

    То ж оберігати себе варто, приміром, не шпильками в одязі. На моє глибоке переконання, задля збереження нашого роду, наших кордонів кожна родина має виписувати писанки. Особливо на часі — закладення сильної чоловічої енергетики, яку ми втрачаємо сьогодні на війні. Для цього я виписую яйця з орнаментом дубового листка. Дуб — символ сили, захисту, довголіття, чоловічої мужності та вірності.

    Символіка, яку ми зустрічаємо на писанках, присутня і у вишивці, і в кераміці, і в різьбі по дереву. Це все не просто складові однієї нашої культури, це — обереги.

    Знаки¬символи — від спіралі (меандру), солярного знака (зірка), що символізує Сонце, трирогу, хреста до сварги (ломаний хрест), що сприяє народженню дітей, від тваринних символів до Дерева життя — мають дивовижні, я б сказала, властивості живої матерії. Писанки зі знаками сігми та спіралі мають багато народних назв: «кучері з гребінцями», «півники», «боров», «косиці», «юрок».

    Писанку бажано писати на повному яйці. Із заплідненого яйця народжується все живе — від одноклітинного організму до людини. Навіть земна куля за будовою схожа на яйце.

    Наша розмова з Ольгою Сахно відбувалася в приміщенні Черкаського земляцтва у Києві. Атмосфера, що панувала тут, налаштовує на відкритість. Стіни оформлені чудовими картинами художників, вишитими рушниками з українською символікою, стіл накритий авторськими серветками, на яких у віночках із соломи писанки. Прекрасні люди, які того дня гуртувались ще задля презентації нової книги Олександри ВИНОГРАДОВОЇ. Все це справді створювало магічне коло, яке заповнювалось вірою. Вірою у справжніх етноукраїнців. Серед них – Ольга Сахно.

    Фото Олександра ІВАНОВА

    Валентина КОЛЯДА, «Робітниче слово».
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
    Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05