РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 13 (7 квітня 2017) 

  • Комфорт для себе й нащадків

    У регіональній філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» ст. Київ-Петрівка, яка заснована 90 років тому, а саме 5 листопада 1927 р., має добру славу. По-перше, виконує чималі обсяги вантажної роботи і, що характерно, завжди перевиконує завдання. По-друге, колектив залізничників, який очолює начальник станції Дмитро МУЗИЧУК, своїм прикладом показує, що навіть у скрутних обставинах можна досягти успіху і створити нормальні, комфортні умови для роботи.

    Все це завдяки наполегливості Дмитра Музичука і колективу однодумців, які працюють на станції. Журналісти «Робітничого слова» вирішили на власні очі пересвідчитись, що зробили залізничники. Адже чутки про доглянуту станцію розходяться далеко за межі Київської дирекції.


    Кореспонденти на Київ­Петрівці не вперше. Звертаємо увагу на те, що за час, поки ми не були, відбулися зміни. Відзначаємо, що весна лише почалась, а станція уже вся прибрана.

    На коліях чекають своєї черги вантажні вагони та цистерни. Пізніше, на запитання, чи все встигають за добу вивантажити та навантажити, посміхаючись, залізничники відповідають: «Без проблем, навіть допомагаємо своїм колегам зі станції Дарниця».

    Також за сприяння Київської дирекції залізничних перевезень залізничники спромоглися зробити ремонт. Саме про це й розмовляємо з начальником станції Дмитром Музичуком.

    Про себе Дмитро Дмитрович розповідає неохоче. Мовляв, успіхи станції не його особиста заслуга, а всього колективу. Проте з відгуків керівників Київської дирекції знаємо, що він дещо применшує свою роль. Його діяльність неодноразово заохочувалась і дирекцією, і залізницею. Він справжній ентузіаст і патріот своєї станції.

    Слід зазначити, що ст. Київ­Петрівка розташована практично в середмісті Києва. Будівля пасажирського вокзалу відсутня, вантажна контора розташована поблизу тупикових колій на вантажному дворі по Новокостянтинівській вулиці. Поруч — станція метро «Петрівка», найбільший книжковий ринок та неподалік низка супермаркетів і торговельних центрів. Поблизу станції метро сходяться майже 10 автобусних та тролейбусних маршрутів. До того ж велика кількість пасажирів прибуває і відправляється міською електричкою. Тому місце досить багатолюдне. І тримати все господарство в порядку й слідкувати за санітарним станом колій складно.

    — Питання ремонту станційних приміщень останні роки взагалі на залізниці стоїть, але про фінансування годі й мріяти, – розповідає Дмитро Дмитрович. — Ремонтують в основному лише те, що практично перебуває в аварійному стані. Все врешті¬решт зводиться до ситуації в країні і економічної кризи.

    У Дмитра Музичука два роки тому, як кажуть, терпець увірвався. Він зібрав колектив і сказав: «Ми не можемо так жити і не звертати увагу на те, що руйнуються стіни, що XXI ст., а живемо в минулому. Люди повинні прагнути побутового комфорту. Давайте зробимо це не лише нам, а й нашим дітям, чи дітям інших батьків, чия доля перетнеться в майбутньому на нивах залізниці».

    Для такого емоційного виступу у Дмитра Дмитровича були підстави. Адже зовнішній вигляд будівлі, де розташований пост елект­ричної централізації (ЕЦ), не знав ремонту десятки років. Зовні сіра та непримітна. Працювати в тих стінах було важко, та й колектив хотів змін. А ще й колір, коли поруч сучасні споруди з насиченими відтінками, не додавав настрою залізничникам. Начальник дирекції Володимир ЖЕЛЕЗНЯК підтримав ініціативу очільника станції і навіть виділив матеріали на ремонт. Однак для ремонтних бригад грошей не було. Довелось домовлятися з членами колективу, знаходити вільний час для утеплювання та фарбування фасаду триповерхової будівлі поста електричної централізації. Слюсар­електрик Анатолій ЗЕМЛЯК та регулювальник швидкості руху Франц ФАБІЯНСЬКИЙ погодились виконати основ­ний фронт робіт.


    Анатолій ЗЕМЛЯК та Франц ФАБІЯНСЬКИЙ біля фасаду оновленого поста ЕЦ

    Начальник станції знайомить нас з цими фахівцями. Для них ще роботи не закінчились. «Ми звикли виконувати вказівки начальника, тим більше в цій ситуації, коли бачимо конкретний результат. До того ж, робимо все це для себе. Точно знаємо, що наша робота не залишиться непоміченою. Більшість працівників на станції працюють не один рік, і нам хотілося, щоб вона була найкраща», — каже Франц Фабіянський.

    Окинувши поглядом будівлю, переконуюсь: рівні утеплені стіни, красивий колір, усюди охайно.

    — А якими турботами живе станція сьогодні?

    — На всіх станціях проблеми схожі, лише обсяги діяльності інші,— вводить у курс справ Дмитро Дмитрович. – Наша основна робота – вантажні перевезення. Маючи колектив, який налічує майже 90 чол., ми повинні виконувати план, і при сприятливих обставинах перевиконуємо його. Тут важлива робота кожного залізничника. Мої помічники — Володимир Ведмідь, заступник з оперативної роботи та Тетяна Ханіна, заступник з вантажної роботи — організовують технологічний процес на станції. Приходимо на роботу о 7.00 і починаємо планування. Щодо ремонту, то сьогодні ми продовжуємо ремонтні роботи в приміщенні складачів поїздів.

    Дмитро Музичук розповідає, що за часів СРСР, а більшість станційних приміщень саме спорудили в той час, будували, порушуючи технологічні стандарти, тому всі споруди не відповідають вимогам сьогодення. Стіни руйнуються, з’являється грибок. Адже тоді потрібна була кількість будівель, а не якість. Про комфортність такого приміщення годі й казати. Тож залізничники вирішили, що працівники, які основний свій робочий час перебувають на свіжому повітрі, повинні обідати і перепочивати в належних умовах. І розпочали наступний етап оновлення на станції.

    Ми продовжуємо спілкуватися з Д. Музи­чуком. Своєрідна екскурсія закінчується у чергового по станції. Щоб не заважати черговому по станції Анатолію САВЧЕНКУ та оператору при черговому Тетяні БОЖКО, заходимо в побутове приміщення та продов­жуємо нашу розмову.

    — Що ви чекаєте від реформування залізниці?

    — Мені імпонує те, що реформа проводиться поступово. Та все ж бажано, щоб вона йшла знизу, а не зверху. На жаль, наші проблеми не доходять до високих кабінетів. А на залізниці, як і в державі, має проходити децентралізація. Виробничі підрозділи повинні мати повну фінансову самостійність. Це запорука розквіту станції. Залізничники на станції заробляють гроші і є фундаментом такої великої будівлі, як ПАТ «Укрзалізниця». А виглядає якось дивно, бо начальник станції не може свої виробничі проблеми вирішувати швидко, на рівні начальника дирекції. Навіть незначні питання, які потребують невеликих фінансових затрат, потрібно узгоджувати в Укрзалізниці. То чи надійно буде стояти така будівля, якщо руйнується фундамент? Як приклад, до чого привела повна централізація України, ми бачимо багато років. І це дуже болить.

    Серед інших пріоритетів хотілося б, щоб реформування включало і розвиток інфраструктури та логістики, впровадження інноваційних технологій на українській залізниці. Вважаю, що це ключові напрямки для розвитку.

    Також дуже важливе питання кадрів. Потрібно з третього курсу університету та коледжів готувати кадри для залізниці. Як кажуть, якби директором був я, то зробив би наполовину більше практичних занять. Адже не секрет, що існує суттєва відмінність між вимогами на виробництві та підготовкою у навчальному закладі. Студент може відмінно знати теорію, але на практиці від нього потрібно не лише теоретичні знання, а й вміння результативно вирішувати нагальні питання. Більше знань технологічного процесу на станції.

    Ще кілька років, і люди поважного віку, які знають роботу технології руху поїздів, підуть на заслужений відпочинок. Ми залишимося з молодими спеціалістами, які, враховуючи сьогоднішні заробітні плати, не хочуть затримуватися на залізниці. Тож потрібні мотивовані працівники, і треба шукати способи, як їх втримати, щоб вони не йшли в комерційні структури. Бо майже всі професії на залізниці у нас пов’язані з безпекою руху, а це — високі вимоги до спеціалістів. Чи може працівник, який працює в таких нелегких умовах, маючи низький рівень заробітної плати, із захованим всередині мішком побутових проблем, мати холодну голову та чітко слідкувати за безпекою руху — ще одна із турбот сьогодення, — ділиться своїм баченням реформування галузі Дмитро Музичук.

    Після зустрічі з начальником станції, склалася думка, що сьогоднішня молодь, а мій герой молода людина, яка працює в дирекції, — активні, зацікавлені люди. Саме такі, як Дмитро Музичук, попри труднощі, будуть проводити зміни на залізниці. Адже проблеми існують, і самі собою вони не зникають. А кращий сценарій для першочергових реформ якраз і можуть написати такі, як він.

    КІЛЬКА СЛІВ ПРО НАШОГО ГЕРОЯ

    Начальник станції Київ­Петрівка Дмитро МУЗИЧУК

    По закінченні Українського державного університету залізничного транспорту в 2003 р. одержав направлення на ст. Київ­Петрівка, де розпочав свою кар’єру у цеху організаторів руху поїздів: складачем поїздів, потім працював черговим по сортувальній гірці, по станції, заступником начальника станції з вантажної та комерційної роботи, а з 2013 р. – начальник станції.



    Фото Олександра ІВАНОВА

    Ольга ЛИХАЧОВА, «Робітниче слово».
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
    Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05