РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 12 (31 березня 2017) 

  • Ювілейна весна Валентина КЛИМОВА

    Почесний залізничник, ветеран локомотивного депо Козятин Валентин В’ячеславович КЛИМОВ цими весняними днями відсвяткував своє 95-річчя. Роботі на залізниці він віддав майже три з половиною десятки років.


    Ветеран локомотивного депо Козятин Валентин В’ячеславович КЛИМОВ не звик сидіти без роботи.

    Починав кочегаром паровоза, згодом працював у депо слюсарем котельного цеху, де ремонтував ті самі паровози, потім обіймав посади бригадира та майстра. Коли у локомотивне депо надійшли тепловози – перекваліфікувався у слюсарі паливної апаратури тепловозів. А завершував трудову біографію вже фахівцем з обслуговування випрямних установок електровозів.

    — Сам я родом з невеличкого містечка Шар’я, що у Костромській області Росії, — розповідає Валентин В’ячеславович. – Воно більше відоме як залізнична станція Північної залізниці, щоправда, наша сім’я до залізниці ніякого відношення не мала. У родині було п’ятеро дітей. За віком я другий. Батько помер, коли мені виповнилося десять років. Тож надалі всі турботи про сім’ю лягли на плечі матері.

    Трудову біографію Валентин розпочав п’ятнадцятирічним хлопчаком, коли пішов працювати формівником на чавуноливарний завод. Та важка фізична робота не лякала хлопця. Господь дав йому здоров’я, а батьки прищепили любов до праці. Життя ж, у свою чергу, вчило мудрості.

    Війну дев’ятнадцятирічний юнак зустрів на берегах Волги. Туди, у містечко Ветлуга, що у Горьківській області, на малу батьківщину матері переїхала їхня родина. Потім були мобілізація, курси молодших військових спеціалістів, де мирну професію довелося змінити на військову, а згодом і фронт. Бойове хрещення пройшов під Москвою у грудні 1941-го. Захищав місто у складі окремого танкового батальйону.

    — Ми воювали на танках Т-50, що мали на озброєнні 45-міліметрову гармату та два кулемети. Я був радистом-кулеметником, — розповідає мій співрозмовник. – Уже після Москви нас перекинули на Північно­Кавказький фронт. Там захищав Грозний, Моздок, Гудермес...

    На Північному Кавказі боєць Климов дещо змінив і військову професію: з танкіста перекваліфікувався в артилериста.

    — Наш танк був не серійного випуску, тож його розробники вивчали, як він поводить себе в бою, — розповідає він. Ми майже рік на ньому воювали без серйозних зауважень. Та довелось перенавчатися на «самохідки». Тож вже до завершення війни я був стрільцем­радистом САУ (самохідна артилерійська установка).

    Фронтові дороги провели солдата через Україну, Білорусію, Литву та Східну Прусію, де визволяв від нацистів міста та села, а на завершення штурмував Кенігсберг. Його нагороджено двома бойовими орденами «Вітчизняної війни» та медаллю «За відвагу». Демобілізувався фронтовик наприкінці 1946-го з містечка Новоград­Волинський, де після війни дислокувався його полк.

    — Мені, мабуть, з цим поталанило більше ніж моїм однополчанам, — усміхається ветеран. – З нашого полку я демобілізувався одним з перших. Річ у тім, що політруком полку був мій земляк з Горького. Офіцер також демобілізувався і за компанію, щоб я допоміг перевезти йому речі, пришвидшив «дембель» мені. Словом, отримавши «вихідні» 3 тис. 700 рублів, два кілограми борошна та ще дещо з провіанту, я поїхав додому.

    Радісною була зустріч фронтовика з рідними, та недовго затримався він на батьківщині. Юнака манило назад, в Україну, де у місті залізничників залишилася дівчина, яку він щиро покохав. З Вірою він познайомився ще наприкінці 1945-го, коли його полк деякий час дислокувався у Козятині. Так він став козятинцем.

    Повоєнне життя налагоджувалося. Валентин працював фізруком у місцевому училищі. Разом з дружиною ростили дітей. Та коли сім’я почала збільшуватися, довелося змінити професію. Зарплатні фізрука стало замало. Працювати пішов у локомотивне депо кочегаром на паровоз. Робота, звичайно, важка, та він цього не боявся. Декілька років у складі локомотивних бригад водив залізничні состави, допоки не отримав від керівництва депо несподівану пропозицію на роботу в котельний цех.

    На той час це вважалося відповідальною дільницею роботи. Паровози спрацьовані, старі, часто виходять з ладу. А ремонтувати їх не вистачає кваліфікованих та відповідальних працівників. Довірили роботу слюсарем. Справу опанував. Згодом й сам очолив бригаду слюсарів, потім став майстром. Про його роботу на цих посадах красномовно свідчить нагрудний знак «Почесний залізничник». Цю високу та почесну нагороду він отримав 1960 р.

    Коли на заміну паровозам прийшли тепловози та електровози, ветеран опанував і ці нові для себе види локомотивів. І ще понад два десятки років успішно працював у депо.

    Валентин В’ячеславович вийшов на заслужений відпочинок у 1983¬му. Як свідчить сам ветеран, пенсію він отримав тоді досить пристойну, з надбавкою. Здавалося б, чого ще потрібно? Відпочивай від важкої праці, тішся онуками (а їх у нього восьмеро), лови в ставку рибу чи доглядай городину на дачі. Та не звик він сидіти без роботи. Завжди підшукував собі якусь сезонну чи тимчасову. Звик бути з людьми. Він і зараз, у свої дев’яносто п’ять, як ветеран бере активну участь у тих заходах, на які його запрошує рада ветеранів локомотивного депо. Дуже полюбляє спілкуватися, згадувати минуле.

    І свою дев’яносто п’яту весну ветеран­залізничник зустрів у колі рідних та друзів, які прийшли привітати його з ювілеєм.
     

    Анатолій САДОВЕНКО
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
    Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05