РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 12 (31 березня 2017) 

  • Дві грані роботи Віктора ГОРБИКА

    Рівно п’ять років тому, розмірковуючи про реформування галузі, лікар Віктор ГОРБИК сказав: «Зміни потрібні. Тільки підходити до цього треба виважено: сім разів відміряти, а лише тоді різати». І ось відрізали. Відрізали від залізниці відділкову лікарню на ст. Конотоп. Нині вона має статус комунального медичного закладу. Та скальпель ще в дії. На черзі, за розповідями медпрацівників, велика оптимізація лікарняних ліжок, начебто створення центру сімейної медицини, створення шпитального округу та інші покращення. Звісно, дай Боже, нашому теляткові вовка з’їсти, але краще б на чомусь іншому експериментували.


    Лікар Віктор ГОРБИК - «Маю надію, що денні стаціонари впишуться
    у нові форми медичного обслуговування».

    Та поки що змін небагато. У лікарні й поліклініці ті ж самі пацієнти – жителі залізничного мікрорайону міста, і ті ж лікарі. В основному, бо скорочення відбулося. І працює денний стаціонар, який очолює лікар­гастроентеролог Віктор Григорович ГОРБИК. Йому, до речі, нещодавно виповнилося 60. Із них 43 присвячені найгуманнішій професії.

    Власне, усе життя. Бо це була мрія, мрія хлоп’яти з Попівки – великого приміського села, який тільки¬но почав ходити до школи.

    — Якось у селі сталося нещастя, — пригадує Віктор Григорович. — Сусідські хлопці, за мене трохи старші, дерли гайворонячі гнізда на тополях, й один із них упав. Упав на кілля, яке прохромило наскрізь. Страшне лихо… Негайно треба в лікарню, та районна далеко. Найближче – залізнична, але туди приймали лише залізничників. Хлопця поклали на підводу й повезли на вокзал. Записали під чужим прізвищем – як члена сім’ї працівника дистанції колії. Й одразу ж на операційний стіл. Чергував, на щастя, ПЕПЛОВСЬКИЙ. Він хлопця буквально з того світу витягнув. Мене це дуже вразило. І саме тоді я вирішив стати лікарем.

    Йосип Йосипович Пепловський – легенда залізничної лікарні. Майже 50 літ працював він тут хірургом. Учасник двох воєн – громадянської і Другої світової, почесний залізничник, людина скромна, безкорислива – і хірург від Бога. У місті його, рядового лікаря, за високий професіоналізм називали «професором Пепловським». Мріяв про ланцет і студент Полтавського медичного інституту Віктор Горбик, та доля розпорядилася інакше – розпочав спеціалізуватися на шлункових недугах.

    Важко назвати число пацієнтів, яким допоміг, а то й врятував життя лікар Горбик. Такого обліку ніхто не веде. Та ось вам випадок із практики. Хворий Б., 68 років, госпіталізований до стаціонару зі скаргами на біль нападоподібного характеру, що не мав чіткого зв’язку з прийомом їжі. Обстеження, аналізи, лікування. Та біль не минав. Ще обстеження... І лікар Віктор Горбик, колеги Тетяна ГОРБИК та Світлана ПОГОРЄЛОВА роблять висновок, що його причина інша – хвороба серця. Хворого Б. направили до Національного інституту хірургії і трансплантології ім. О. О. Шалімова, де діагноз конотопських лікарів повністю підтвердився. Зробили операцію на ураженому відділі аорти, яка дала позитивні наслідки.

    Ще одна грань роботи Віктора Горбика – денний стаціонар. Його суть проста: хворому в належних умовах роблять усі необхідні лікувальні процедури, але ночувати він ходить додому. Пацієнтові зручно, для медичного закладу – зменшення затрат.

    Денний стаціонар у відділковій почав діяти давно, та лише у 2007 р. одержав своє приміщення. Залізничні підрозділи вузла допомог­ли відремонтувати будівлю, збільшувалось число пацієнтів. Наприклад, у 2010 р. тут лікувалися 1 тис. 232 жителі міста, у наступному році – 1 тис. 383. І більша половина із них — залізничники. У Віктора Горбика тоді було багато планів, і він шкодував, що в нашому суспільстві немає Терещенків – меценатів, які ділилися своїми статками із суспільством. Тепер же в нього інша проблема – утримати, зберегти те, що є. Бо Віктор Григорович переконаний, що денні стаціонари впишуться у нові форми медичного обслуговування.

    Шлункові захворювання у Конотопі залишаються у трійці найпоширеніших. Та і в Україні, мабуть, теж. Причин багато, але одна із них найголовніша – їжа. Віктор Горбик говорить: «Не легковажте якістю харчових продуктів. Вік же хімії. Зайдіть у супермаркет – на вигляд усе красиве і смачне, але постійно споживати я б не радив, точніше, радив би бути обачним із вибором продуктів. Ось вам два яблучка. Це – завезене звідкись, велике, червонобоке і без жодної цяточки. А це – наше, домашнє, черв’ячком, як бачите, трохи попсоване. Якому віддає перевагу покупець? Отож бо й воно…».

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
    Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05