РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 11 (24 березня 2017) 

  • Камінь спотикання між містом і залізницею

    «Ми практично не отримуємо компенсацій. Може, не більше 10 % від того, що мали б отримувати. Додамо ще й інші навантаження. Наприклад, ми платимо податки за землю під залізничними лініями. Цього ніде в світі немає. До того ж ці податки різко зростають».


    До 3-ї платформи прибуває приміський потяг Бахмач–Ворожба. Ще два стоять - біля 1-ї – на Ніжин та біля 4-ї — на Зернове.
    У цю ранню весняну пору пасажирів ще небагато. Але через тиждень­ другий тисячі конотопчан їхатимуть на городи,
    дачі й до місць відпочинку. І серед того числа пасажирів велика частка припадатиме на пільгові категорії.

    З інтерв’ю порталу LB.ua голови правління ПАТ «Укрзалізниця» Войцеха Балчуна 27 лютого 2017 р.

    Як ви здогадуєтеся, мова піде про компенсацію за перевезення залізницею пільгових категорій громадян у приміському сполученні. 10 % – це критично мало. Але ще зовсім недавно на терені Конотопської дирекції відшкодування доходило до 65 % – найвищого показника серед дирекцій Південно-Західної залізниці. Наприклад, показник Чернігівської області тоді становив понад 80 % від суми, передбаченої договорами, Сумщини – 59 %. Нині, як свідчать статистичні дані («Робітниче слово», «Жорсткі реалії приміських перевезень», № 4, 2017 р.), за минулий рік Чернігівська область сплатила залізниці лише 768 тис. із 15630. Компенсація за 2016-й Сумської – трохи більше 16 %. Чому?

    Відповісти легко: органи місцевого самоврядування перестали одержувати субвенції від держави. Закон України «Про Державний бюджет України на 2016 р.» не передбачив видатків за перевезення пільгових категорій.

    Закони України ухвалюють народні депутати. Але вони в електричках не їздять. Навіть безкоштовно не хочуть. Постійно у цейтноті, постійно заклопотані важливими справами, парламентарії обирають інші способи переміщення. Швидші й комфортніші. Правда, один нардеп похвалився в кулуарах Верховної Ради журналістам: «Можу маршруткою їхати, можу – електричкою». Та ще кілька слуг народу засвітилися у приміських поїздах заради «спілкування з людьми».

    А в Англії пишуть, що прем’єр­міністр Девід Камерон і мер Лондона Борис Джонсон на роботу електричками їздять. Знайшли чим хвалитися. У нас із десяти в електричках платять двоє! (газета «Магістраль», 24 жовтня 2015 р. – Авт.). Соціалізм та й годі. І де? На Львівщині.

    Криза платежів за перевезення пільгових категорій була передбачуваною. Субвенції із держбюджету на рахунки місцевих органів влади переказувалися із запізненням і не в повному обсязі. Одержані гроші керівники міст та районів розподіляли так, аби не скривдити територіально ближчий бізнес. У Конотопі, наприклад, добра частка завжди йшла автоперевізникам і трамвайному управлінню. Залізниці ж діставалася найменша сума.

    Але зовсім інакше розраховувалася Шостка, райцентр із таким же числом жителів. Міський голова Микола Нога, дякуючи колективу Південно¬-Західної залізниці за електрифікацію дільниці Терещенська–Шостка, яка дозволила зняти проблему сполучення зі столицею, тоді говорив: «У нас відбулася сесія міської ради, яка затвердила бюджет. Врахувавши прохання Конотопської дирекції залізничних перевезень, депутати зменшили на 50 % суму сплати за землю, тобто зі свого боку ми теж йдемо назустріч залізниці. Ми максимально відшкодовуємо затрати на перевезення пільгових категорій пасажирів і вважаємо, що всі територіальні громади повинні чинити так само. Бо багато хто дивиться на це питання по¬-іншому: автобусне сполучення — це наше, залізниця — це держави».

    Криза назрівала, тож усе частіше озвучувалася думка про надання адресної допомоги пенсіонерам та іншим пільговим категоріям на проїзд. Цікавою була пропозиція профільного парламентського комітету (2013 р.). Як повідомляло УНІАН, депутати розглядали два варіанти реформування. Перший: кожна облдержадміністрація здійснює розрахунки щодо необхідного обсягу приміського руху і затверджує їх у Кабінеті Міністрів, який, у свою чергу, безпосередньо виділяє кошти Укрзалізниці. Зобов'язання всіх сторін оформлюються на законодавчому рівні. Другий: створення приміських пасажирських компаній (ППК), співзасновниками яких виступають облдержадміністрації, залізниця, а також інші підприємства та юридичні особи. Залізниця надає свою інфраструктуру, в тому числі ремонтно-експлуатаційну базу, приміські вокзали.

    Як на мій погляд, можна було б спробувати. Тільки далі розмов справа не зрушила. Грім грянув. І, здається, несподівано. На одному з профспілкових сайтів розміщено лист від Мінсоцполітики, датований 14 січня 2014 р., де говориться, що міністерство звернулося до прем’єр­міністра із «проханням доручити Міністерству фінансів терміново підготувати зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 р.» та передбачити відповідні видатки для фінансового забезпечення пільгового проїзду окремих категорій громадян».

    І все. Змін ніхто не вніс, тож місцеві органи влади відразу взялися розробляти свої програми компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, де записали, звідки надходитимуть гроші, скільки та на яких умовах платитимуть. За змістом усі програми, які довелося прочитати, подібні. Тобто будуть кошти — компенсують. Ні, тоді, як каже моя сусідка Дмитрівна: «Звиняйте, грошів няма».

    У Конотопській дирекції, що не так давно могла добиватися відшкодування більшої половини передбачених договорами сум, ситуація за 2016 р. не набагато краща, ніж в інших. Так, місто Конотоп за перевезення із 1660 тис. сплатило 75, Шостка — 90 із 531, Шосткинський район — 50 із 757, Кролевецький – 20 із 347, Буринський район – 73 із 266… Ще гірше в Чернігівській області. Тут Бахмацький, Менський і Новгород­Сіверський райони не заплатили ні копійки. Борзнянський – 43 тис. із 205 необхідних, Сновський – 7 зі 100. Але Семенівський район розрахувався повністю. До речі, 40 % і 49 % компенсації мають Ямпільський і Середино­Будський райони Сумської області, райони, м’яко кажучи, віддалені від промислових центрів. До речі, ця тенденція спостерігалася і в попередні роки: чим ближче до Києва, тим менше компенсаційних грошей.

    Ви скажете, що треба б до суду. Дирекція так і робить. У минулому році пред’явила сім позовів до управлінь соцзахисту на 709 тис. грн. Задоволено шість, один позов – до управління в м. Конотопі ще розглядається. Але, пробачте, якщо й далі так піде, то треба наймати цілий штат, аби судитися та судитися.

    Не возити пільгові категорії в електричках? Залізниця не може порушувати закон. Тож куди не кинь, а всюди клин.

    Ще один важливий момент – укладання договорів на рік поточний. У Конотопській дирекції їх має бути 14. На 1 березня укладено п’ять. Вісім ідуть зі скрипом, але тут певним чином перешкоджає укрупнення громад. Договори укладаються лише на квартал.

    Хто випав? Звісно ж, Конотоп. Не знаю, чи говорили розробники міської програми соціального захисту пільгових категорій населення сумнозвісні слова «Мы пойдем другим путем», та пішли. Програма 2017 р. виділяє на компенсації за перевезення 7661,8 тис. грн. Із них: електротранспорт – 5300 тис., автотранспорт – 1200, залізниця – 300 тис.

    Але й це ще не все. Є у програмі додаток, який визначає порядок розрахунків із залізницею. Цитую: «2.4. Розпорядник (управління соціального захисту населення. – Авт.) проводить відшкодування коштів за здійснені пільгові перевезення тільки за осіб, які зареєстровані на території Конотопської міської ради». Тобто залізниця має щомісяця подавати до міськради списки, де зазначатиметься місце реєстрації пільговика, номер посвідчення, пункти відправлення-прибуття та вартість проїзду.

    Абсурд? Але за нього проголосували 30 депутатів міськради. І коли підійшла черга укладати новий договір на перевезення, цей пункт якраз і став каменем спотикання між містом та залізницею.

    Не стану коментувати, наскільки юридично обґрунтована вимога подавати списки. Уряд, здається, визначив, що перевізник звітує перед платниками за формами «пільга-1», «пільга-2» та «пільга-3», але конотопчани продемонстрували ще один спосіб, щоб не розраховуватися із залізницею. Власне, затягувати розрахунки, бо вигадування нових форм звітності — поза правовим полем, нехай би які оригінальні вони не були.

    І все ж складна та непрозора процедура відшкодування за пільгове перевезення пасажирів найближчим часом, слід сподіватися, вирішиться. Прем’єр­міністр України Володимир Гройсман, перебуваючи у Тернополі (грудень 2016 р. – Авт.), де була запроваджена автоматизована система оплати за проїзд та облік пасажирів в електротранспорті, сказав: «Я думаю, що наступного року питання має бути вирішено і по категоріях, і по картках, і хто має право, і скільки поїздок. Треба все розкласти по своїх полицях. Інакше транспорт завжди буде «вбитий», розвалений і ніколи не буде порядку».

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
    Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05