РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 10 (17 березня 2017) 

  • Українська душа з вірменським серцем

    Таку красномовну назву мала перша персональна виставка Марини САРКІСЯН. Потрапили ми в одну із залів Будинку вчителя на запрошення доцента кафедри міжнародного туризму Київського національного університету культури і мистецтв Алли Гаврилюк. Адже подорожі — це не єдине, що об’єднує залізницю і тих, хто любить подорожувати, і хто забезпечує комфорт і безпеку поїздок.

    ІЗ ДОСЬЄ

    Марина Саркісян має багато різних нагород — диплом переможця (I місце) арт­перформансу «374 художники» у номінації «Найкраща писанка у петриківському стилі» (квітень, 2016 р.); диплом II ступеня VI Міжнародного духовного Межигірського фестивалю народних ремесел — (2015 р.). Також зайняла I місце на Українському тижні мистецтв (2013—2014 рр.).

    Відкривати для себе нові міста, нові культури, цікавих людей — це завжди захоплює, наповнює бажанням творити.

    Знайомство з доробком члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України, члена Спілки дизайнерів України Марини Саркісян просто вразило барвами і незвичним поєднанням символіки. Майстриня працює в різних жанрах декоративно­прикладного мистецтва, але перевагу надає петриківському розпису. До речі, навесні минулого року одна з авторських робіт Марини, відтворена на великодньому яйці, перемогла на Всеукраїнському фестивалі писанок у Києві. Також чотири 2,5¬метрові тарілі з петриківським орнаментом будуть виставлені у фан­зоні Євробачення у Києві цього року.

    На виставці представлено понад 60 картин, над якими художниця працювала з 2009 р.

    За словами авторки, для неї петриківський розпис – це українська душа, яка зливається воєдино з її вірменським корінням, а хачкари* — художній символ і серце Вірменії.

    Представник Спілки вірмен України, привітавши майстриню з відкриттям першої персональної виставки, зазначив чудове поєднання символіки двох народів. Це висвітлює визнання у мистецькому світі як петриківки, так і хачкарів. Останні було внесено в репрезентативний список ЮНЕСКО з нематеріальної культурної спадщини людства.

    А як зазначила організатор проекту «Скарби нації» Олена СКАЧЕНКО, поєднання петриківки — як символу жіночності, ніжності і краси — з уособленням мужності і сили, що закладена у вірменських хачкарах, гармонізує простір навколо та наші душі при огляді творів Марини. Що дуже символічно у десятиліття зближення культур, оголошене ООН. Звертаємось до Марини Суренівни із запитанням розкриття секретів творчості.

    — Я живу сьогоденням. Малюю щодня, адже малювання — це моя їжа, вода і повітря. Я голодна, коли не маю змоги малювати, це мій сенс життя — постійно працювати та вчитися, вдосконалювати себе у творчості. Я хочу дарувати людям радість і любов за допомогою моїх творів.

    Петриківський розпис — улюблена тема, над якою я завжди хотіла працювати і з практичної, і з наукової точки зору. Вона унікальна для мене, особливо в наш час. Саме українське традиційне мистецтво надихає на творчість. Хочеться активно пропагувати петриківку. Це наша гордість і душа України, тому, до речі, з радістю займаюсь оформленням інтер’єрів у національному стилі.

    Марина Саркісян — українка вірменського походження, народилася і виросла в Києві. З раннього дитинства хворіє на ДЦП, зростала у сім’ї рідного дядька. Лікування, що складалося з масажів, поїздок до санаторіїв, дещо поліпшило здоров’я маленької Марини. Малювати вона любила з дитинства, проте через стан здоров’я рідні не рекомендували дівчинці здобувати художню освіту. Але у 15 років вона все ж вступила до школи мистецтв, та після двох тижнів навчання директор тієї школи порекомендувала дівчині піти на якісь підготовчі курси, бо ж у такому віці, мовляв, школу мистецтв уже закінчують.

    Марина здалася і, навчаючись у Київському училищі культури на факультеті «Бібліотекознавство і бібліографія», паралельно відвідувала підготовчі курси — для вступу до художньо-промислового технікуму (нині це Інститут декоративно­прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука).

    М. Саркісян так і не змогла вступити до цього вишу на навчання за бюджетні кошти, хоч дуже прагнула і намагалася два роки поспіль. Але не полишала творчості. Вона відвідувала студію «Оберіг», де опанувала секрети петриківського розпису, брала участь у різноманітних виставках і не зраджувала мрії про художню освіту. Нарешті доля їй усміхнулася — вона вступила на навчання на кафедру дизайну університету «Україна» і 2015 р. захистила диплом магістра з відзнакою.

    Милуючись картинами художниці, ловлю себе на думці, що не можу визначитись: до душі ближче картини чи вдалі підписи, які так і наштовхують власні думки у море спогадів і фантазій. «Омріяна радість», «Цариця», «Музика кохання», «Дружба як любов, одна душа на двох»…

    Так у чому ж таки він, той секрет?

    …Коли всі йдуть по домівках, Марина Суренівна залишається у майстерні і працює. А ще, як вважає авторка, головне — не зрадити мрію.

    «Per aspera ad astra» — крізь терни до зірок! Відома сентенція таки діє!

    *Хачкари – хрест­камінь, вид вірменських архітектурних пам’ятників, візерунки на яких ніколи не повторюються, хоча і витримані в одному стилі.
     

    Валентина КОЛЯДА, Фото Олександра ІВАНОВА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
    Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05