РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 10 (17 березня 2017) 

  • У Ворожбі затанцювали. Пенсіонери

    У Бахмачі ветерани-залізничники зініціювали створення хорового колективу, заручилися підтримкою і вже виступають. На гімнастичні заняття ходять, спеціалістів з оздоровлення слухають. А у Ворожбі — затанцювали.


    Галина Василівна СИДОРЕНКО та Ніна Михайлівна КАВУН заохочують ворожбянських пенсіонерів танцювати.

    Ветеранське життя сьогодні безхмарним не назвеш. І сили не ті, і пенсія мізерна, і ровесники помалу відходять у вічність. Не до танців. Та інформація одержана з надійних джерел. Треба їхати.

    Дорога до Ворожби з Конотопа довга. Пригадалася давня китай­ська притча про владику і народ. Його світлість затіяла низку реформ. У державі подвоїли податок на фанзи, підняли ціни на рис, бамбук і воду… Словом, як завжди. Критерієм же успішності обрали поведінку людей на майданах. Через рік на майданах журилися та плакали. Наступного — співали й танцювали. На третьому етапі, коли зовсім зробилося скрутно, лише сміялися. Бо втрачати вже було нічого. Владика, здогадавшись, що верхи не бажають, а низи не можуть, утік за кордон.

    Та Ворожба хоч і на краю землі української — навпрошки до держави з агресивними намірами менше 20 км, залишається містечком тихим і спокійним.

    Цікаво, а що вони можуть танцювати? Польку­розамунду з кінофільму «Покровские ворота». Мабуть, ні. Цей танець давно забутий. Вальс? Вальс вічний, але в ньому треба кружляти. Танго? Жвавий і занадто емоційний. Не думаю, що ворожбянські бабусі й дідусі насміляться вихлюпнути на люди аргентинські пристрасті. Шейк? Твіст? Шістдесяті роки — якраз пора молодості нинішніх пенсіонерів, але в провінції вони мало прижилися. Це танці великих міст.

    Відповідь на запитання дав Олексій ЯКОВЛЄВ, завідуючий Ворожбянським філіалом Будинку науки і техніки Конотопської дирекції залізничних перевезень:

    — І вальс, і танго. На початку. Бо через півгодини уже попросили «Циганочку».

    — З виходом?

    — А що, є «Циганочка» без виходу?

    «Циганочка з виходом» теж давній танець — ХІХ ст. Дослідники вважають, що його автором став диригент циганського хору Іван Васильєв. Дуже популярний. Має повільну і швидку частину, перед­бачає імпровізацію, може виконуватися як соло, так і в парі. Чоловіча партія «Циганочки» насичена вистукуванням каблуками, ударами долонь по підошвах, жіноча — м’якша і пластичніша.

    — Ба. А хто підбив пенсіонерів на таке?

    — Восени прийшли Галина Василівна і Ніна Михайлівна. Питають, чи можна влаштувати дискотеку? Без проблем. Завжди раді. Домовилися, що раз на місяць після обіду танцюватимуть.

    — І скільки відвідувачів приходить?

    — Та не менше півсотні.

    — Усі танцюють?

    — Ще й як. Ти не повіриш: іде бабця, з двома ціпками йде до стільця. Сіла. Почула музику — ціпки на стілець, а сама в танок. І не раз. Перепочине, а тоді знову танцювати. Ініціативу ветеранів підхопило молодше покоління. Ми проводимо дискотеки для тих, кому вже за тридцять. Збирається повен зал, і танцюють до півночі. В основному під мелодії 70-х—80-х років.

    І далі ми згадуємо ті літа. Начебто не такі вже й далекі, але інші. Молодь любила танцювати. На танцях у вихідні залізничний клуб збирав до півтисячі юнаків та дівчат. Танці ділилися на швидкі й повільні. Вони чергувалися. Грав вокально-інструментальний ансамбль. Згодом почали танцювати під магнітофон.

    — А тепер молодь — ті, кому шістнадцять, вісімнадцять — ходить на танці? — запитую Олексія Яковлєва.

    — Тепер вечорами сидять в інтернеті. На жаль. Танці в клубі були відпочинком. Це — спілкування з ровесниками. Врешті, це — мистецтво. Роз¬раховане на масового споживача, але мистецтво, творчість. Мелодії й пісні тих років не забуваються. А для ворожбянських ветеранів танці в клубі стали способом повернутися в молодість.

    Людство давно б’ється над винаходом машини часу. А виявляється, що вона вже є. Танцюй — і ти забудеш про старість. На мить, але вона прекрасна.

    Хто такі Галина Василівна й Ніна Михайлівна? Їхні прізвища — Сидоренко та Кавун, обидві колишні працівниці станції Ворожба й активістки ветеранського руху на вузлі. Галина Василівна якраз і очолює вузлову раду. Це не єдина добра справа організації. Пенсіонери-залізничники разом відзначають свята, спілкуються, допомагають один одному і, як би важко не було, не втрачають оптимізму.

    Микола ПАЦАК, Фото Ігоря ТЕРЕЩЕНКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
    Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05