РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 8 (3 березня 2017) 

  • На зустріч з Кобзарем

    На його честь встановлено рекордну кількість пам’ятників — від Бразилії до Китаю. Більшість з них — на території України. Це друга сходинка. на першій, вважають дослідники, лише монументи Ісусу Христу.

    Тож місце нашої зустрічі — Київ, парк ім. Тараса Шевченка, біля пам’ятника Кобзареві, навпроти однойменного вишу — навряд чи можна назвати випадковим. Як і наших співрозмовників — студентів державного вищого навчального закладу «Київський електромеханічний коледж». Адже саме студенти та викладачі цього воістину залізничного коледжу під керівництвом прекрасної жінки та педагога Лариси СПОДИНСЬКОЇ завжди демонструють високий інтелектуальний рівень соціальної та культурної активності.

    Темою нашої розмови зі студентами стала постать, «яка волею історії ототожнюється з Україною і з буттям нашої рідної держави. Він продовжується нею, вбираючи в себе новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи. Він росте й розвивається в часі й історії. І нам ще йти і йти до його осягнення» (І. Дзюба, М. Жулинський). Такі, як Тарас Шевченко, народжуються раз у тисячоліття. «Живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, окроме Бога… Велике щастя бути вольним чоловіком», — така містка формула настроїв Шевченка під час перебування у Петербурзі перегукується із сьогоденням.

    …Найкращим подарунком у ці дні мої співрозмовники вважають «Кобзар»: принести до власної домівки, подарувати дітям чи батькам. Згадати Тараса дійсно «не злим тихим словом». Образ? Так! Адже всі ми пам’ятаємо, як він прийшов до нас на Майдан, як допомагав малювати плакати, як перефразовувались миттєво його вірші на Донбасі. Пригадую, як на нашвидкуруч споруджених барикадах, на наметах, на кучугурах почорнілого снігу, на польових кухнях біліли сотні звернень, епіграм, сатиричних малюнків, звучали вірші Шевченка. Виборення свободи і незалежності, обрамлене словами поета­пророка, стало національно­смисловим потенціалом для України:

    Свою Україну любіть,

    Любіть її… Во время люте,

    В останню тяжкую минуту

    За неї Господа моліть.

    Бліц-інтерв’ю

    Викладач української мови та літератури ДВНЗ «КЕК» Олена Сергіївна ЄГОРОВА:

    «У Шевченківські дні ми традиційно проводимо тиждень філологічних дисциплін. Особливою популярністю користується конкурс декламаторів, зустрічі з письменниками, екскурсії. Студенти наші активно готуються до випуску стіннівок під назвою «Вклонімося тобі, Кобзаре». Намагаємось донести, що сила нашого Тараса в його багатогранності, любові до народу. Важливо пам’ятати Шевченка, який і дотепер творить нашу націю».

    Студентка II курсу факультету автоматизованих систем управління рухом на залізничному транспорті Катерина КУМЕЙКО:

    «Шевченко для мене — не просто національний символ. Цей чоловік умів любити, співчувати і ненавидіти. Тарас Григорович допоміг мені закохатися в рідну мову. Його «Кобзар» можна читати безкінечно. Здається, Олесь Гончар писав, що Шевченків «Кобзар» ніколи не стане архаїчним. У кожному вірші чи поемі пізнаєш щось знайоме тобі, переживаєш різні емоції. На мою думку, саме ця збірка стала першим вигуком у здобутті Україною незалежності. Його слова завжди залишаються актуальними, скільки б років не пройшло з часу їх написання. Сьогодні словами поета говорить і моя душа:

    Та неоднаково мені,

    Як Україну злії люде

    Присплять, лукаві, і в огні

    Її, окраденую, збудять…

    Ох, неоднаково мені.

    Студентка ІІ курсу факультету автоматизованих систем управління рухом на залізничному транспорті Ангеліна ГОЛОВЧИЧ:

    «Зараз згадую той випадок з біографії поета, коли малим пішов шукати «залізні стовпи, що підпирають небо», і заблукав у полі. Чумаки, зустрівши хлопця, забрали його з собою і ввечері привели до Кирилівки. Впізнаю себе в дитинстві.

    У мене Шевченко асоціюється з дуже світлим образом, не випадково його називали «білим паном». А ще мені дуже імпонує Шевченко як художник. А ще його олійні портрети вражають глибоким проникненням у внутрішній світ людини (портрет княгині Кейкуатової, Й. Рудзинського). А ще Тарас дуже любив подорожувати. І я дуже хочу поїхати в ті місця, де він народився, побувати у Літньому саду, де він зустрівся з художником, учнем академії Сошенком».

    Студент І курсу факультету обслуговування комп’ютерних систем та мереж Артем ПОЛОЗ:

    «Я вважаю, що сьогодні образ Тараса Шевченка змінився. Бо інтерес до його особистості йде не зверху, а зсередини. Кожен українець, мабуть, відчуває якийсь генетичний зв’язок з Кобзарем. Його біль сьогодні переповнює і нас. Але ж він не боявся про це писати, говорити, співати. Він не був «похмурим дідусем». За густими бровами — світлий погляд, пророчий і впевнений, що «де є добрі люди, там і правда буде»! Його вогненне слово водночас є словом любові до України, ненависті до її ворогів, словом нетерпимості і гніву проти негідних синів України».

    Валентина КОЛЯДА, Фото Олександра ІВАНОВА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
    Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05