РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 8 (3 березня 2017) 

  • У пошуках професійного вогника

    Невблаганна статистика: відсоток квиткових касирів та провідників із синдромом професійного вигорання з кожним роком зростає. А замінити їх на тих, хто б із задоволенням працював у цій сфері, досить складно. Причин багато. Це і стресогенна обстановка в країні, низькі заробітні плати, складні умови праці, застарілий рухомий склад тощо. Серед категорії цих працівників відбувається постійна плинність кадрів, що позначається на продуктивності праці не лише тих, які мають намір йти, а й тих, які продовжують працювати, тобто на житті всієї галузі.


    Психолог Любов ГРАНАЦЬКА та провідник поїзда № 6 Київ-Москва Віта ОХОНЬКО.

    Як можна втримати цінні кадри та допомогти таким працівникам змінити своє ставлення до труднощів роботи в професії, розповідає психолог Київської вагонної дільниці ст. Київ-Пасажирський регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Любов ГРАНАЦЬКА.

    — Любове Вадимівно, скажіть, будь ласка, чи впливає рівень особистих якостей, приміром, на роботу квиткового касира чи провідника?

    — Безумовно, цей фактор має значення. Сьогодні роботодавцю при прийомі на роботу нового співробітника недостатньо знати, яка освіта і досвід роботи є у кандидата. Часто важливішою є інформація про особистість потенційного працівника, особливо в такій галузі, як залізнична. Адже всі вони контактують з людьми. Тож при працевлаштуванні на згадані посади на першому етапі проходять психологічну оцінку — тестування. І якщо психолог бачить, що під час тестування у них не буде виявлено таких якостей, як терпіння, бажання прийти на допомогу тим, хто до них звертається, відсутні ввічливість, розсудливість, то ми з ними прощаємося. Також при тестуванні враховується рівень комунікабельності, активності, емоційної стійкості, вміння вирішувати конфліктні ситуації. При цьому беремо до уваги дисциплінованість та відповідальність.

    — Як часто до вас звертаються провідники за психологічною допомогою. Адже ваш кабінет безпосередньо розташований у будівлі вагонної дільниці? Тобто працівники знаходяться за крок від психолога і мають можливість будь-якої миті звернутися за допомогою.

    — Звертаються, але мені б хотілося, щоб це відбувалося частіше. Ґрунтуючись на власному досвіді роботи в якості психолога, можу сказати, що саме застаріле мислення є основною перешкодою. Донедавна більшість із них плутали психолога з психіатром. Потрапляючи в складну життєву ситуацію, людина відчуває емоційні переживання, під час яких важко відразу розібратися в своїх почуттях і знайти вірний вихід із становища. За допомогою можна звернутися до фахівців, але не кожен здатен собі дозволити послуги психолога. Сьогодні такі відвідування достатньо коштовні. У такому разі вони приходять до мене розібратися в суті своїх проблем. Але ж ви бачите, в яких умовах доводиться працювати: мій кабінет схожий більше на офісний, аніж на кабінет психолога.

    — Як довго працюєте на цій посаді?

    — Майже п’ять років. На початку своєї діяльності намагалася зробити так, щоб психолог виконував не декоративну функцію, а був необхідним для всіх. Психолог, фахівець у галузі психології, а вона, як відомо, наука про душу. На жаль, галузеве керівництво не завжди розуміє важливість цієї посади на виробництві. Дещо пожвавилась ситуація, коли нашу дільницю очолював Олександр Підкопалов. Він підтримував мене і вніс конструктивні ідеї. Одна із них — зробити кабінети психологічного розвантаження для поїзних бригад. За таким принципом, як працюють психологи в локомотивних депо. На жаль, сьогодні питання «зависло» в повітрі. Всі розуміють, що це важливо, але вирішити цю проблему кардинально не виходить.

    — Якою є перспектива щодо вирішення цього завдання?

    — Я вірю, що прийде час і дане питання постане як нагальне. Адже проблема не лише в бюджеті, коштів завжди не вистачає. Для подальших кроків потрібна воля керівництва і фінансування. Наші провідники, як і касири, сьогодні потребують психологічної підтримки. Наразі штат провідників у вагонній дільниці майже 2 тис. осіб. Щодня 15—18 потягів відправляються в рейс. Буває так, що вони повертаються, приміром, із Івано-Франківська, а наступного дня уже їдуть за іншим маршрутом. Тут і настає синдром професійного вигорання. І для того, щоб вирівняти їхній психологічний стан і допомогти прийти, як кажуть, до тями між рейсами, наш кабінет психологічного розвантаження був би доречним. Працівники могли б відпочити в зручних, м’яких кріслах, випити чашку чаю, послухати музику. Ми навіть хотіли встановити так звану фітобочку, за допомогою якої можна впливати на організм людини лікарською трав'яною парою. Бо саме такий вид терапії підходить для наших фахівців, які певний час перебувають у стресовій ситуації. У них не завжди збалансоване харчування, на жаль, дехто з них не відмовляється від куріння. Здається, не такі вже й великі витрати на фітолікування, але це допомогло б уникнути певних проблем під час роботи.

    — Крім облаштування такого кабінету, які ще ідеї заслуговують на увагу, аби бути втіленими в життя?

    — Коли відкриємо такий кабінет, сподіваюсь на це, плануємо проводити тренінги із залученням лекторів­психологів та керівників ПАТ «Укрзалізниця». Поза цим потрібно написати навчально­методичний посібник, як поводити себе в стресових та надзвичайних ситуаціях. Дуже б хотілося запровадити серію тренінгових програм з мотивації персоналу, а також для профілактики та запобігання конфліктів під час спілкування з колегами та пасажирами.

    — Пані Любо, професія психолога не лише цікава, а й досить складна? В чому полягає її складність саме у вагонній дільниці?

    — Мені трішки легше працювати з нашим колективом. Адже я сама розпочинала з професії провідника. До того ж я — з родини залізничників. Мій батько свого часу працював начальником поїзда, а мама — у вагонній дільниці. Знаю, з якими проблемами стикаються провідники під час поїздки і як важливо ставити себе на місце пасажира. Для того, щоб працювати з повною віддачею і без скарг, залізничник повинен ставитися до пасажира, як до гостя. А гостю ми надаємо завжди найкраще. І навіть свій поганий настрій ми намагаємося приховати. Так повинно бути з провідниками. А більшість наших провідників відчувають емоційні переживання. Адже вони по кілька днів у дорозі, а вдома — діти, чоловік, батьки. Тому моя допомога, як психолога, спрямована на те, щоб людина знайшла впевненість у собі, виявила свої слабкі і сильні якості. Хочу надати їм можливість зрозуміти причини сформованих обставин і прийняти вірне рішення для усунення проблем. Допомагаю їм після тижня вихідних «ввімкнути» себе в робочий ритм. В більшості впоратися зі своєю проблемою людина може й самотужки, але буває, що вона потребує серйозної підтримки з боку фахівців. На моє глибоке переконання, багато чого в цьому напрямку нам вдається, але хочеться більшого. Над реалізацією цього «більшого» і працюємо.

    ПРЯМА МОВА

    Перший заступник начальника пасажирської служби регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Олександр ПІДКОПАЛОВ:

    «Сьогодні є потреба в облаштуванні кабінетів психологічної підтримки у вагонній дільниці. Кабінети, які функціонують у локомотивних депо, довели свою ефективність у багатьох ситуаціях. Враховуючи темп сучасного життя і проблеми, які переживає наша сталева магістраль, як і країна в цілому, нам всім необхідна психологічна підтримка. І в таких центрах основний акцент потрібно робити на тренінги, пленери, навчати людей, як уникати конфліктних ситуацій. І якщо перший етап проходить більш­менш нормально, то з другим — навчанням — справи складніші. Тобто є над чим працювати. Ми повинні бачити кінцевий результат — високий рівень обслуговування пасажирів як у квиткових касах, так і в поїздах дальнього сполучення».
     

    Ольга ЛИХАЧОВА, Фото Олександра ІВАНОВА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
    Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05