РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 5 (10 лютого 2017) 

  • Дві родини Аделії Маркевич

    Скільки людей — стільки Й характерів. так повчає народна мудрість. дійсно, доволі рідко зустрічаються люди, схожі зовні (двійники), Значно рідше — з подібними характерами. Та все ж можна умовно поділити людей за характером і вдачею на активних та пасивних. Одні, причому їх більшість, живуть за принципом: мені немає діла до всього, що мене особисто не стосується, або, як кажуть, — моя хата скраю… Та є й ті, хто переймається проб¬лемами ближніх своїх, як і власними, хто прагне не лише виконувати службові обов’язки, а й зробити щось корисне для колективу, в якому трудиться, для кого громадська робота — поклик душі.

    До таких людей, яких називають активістами, відноситься й голова ради ветеранів Жмеринського будівельно-монтажного експлуата­цій­ного управління (БМЕУ-3) Аделія Петрівна МАРКЕВИЧ, яка нещодавно відсвяткувала ювілей.

    Та на вік вона не звертає особливої уваги. Сьогодні жінка сповнена енергії, як і в свої юнацькі роки, коли навчалась у Чернівецькому залізничному технікумі. Там вона не лише успішно удосконалювала власні знання, освоюючи фах техніка промислового та цивільного будівництва, а й активно займалась громадською роботою, брала участь у художній самодіяльності, займалась спортом. Усе це, як і професійні знання, згодилось, коли прий¬шла працювати техніком в будинкоуправлін­ня на ст. Жмеринка. В колективі НГЧ (нині — БМЕУ-3) молода працівниця доволі швидко освоїлась, якнайкраще проявила себе як особистість — і уже через декілька років її призначили керівником цього будуправління.

    Організація ремонтних робіт у будинках залізничників ніколи не була легкою справою, та й громадської діяльності Аделія Петрівна не полишала. Участі в роботі профспілкової організації вона віддавала свій вільний час.

    Це жінці подобалось, тому коли перейшла працювати інженером з експлуатації НГЧ-3, погодилась взяти на себе ще більшу і відповідальнішу громадську роботу. Вона стала скарбником профспілкової організації: на той час — великого залізничного підприємства.

    Вихід на пенсію Аделія Петрівна сприйняла не як благодать, коли нарешті можна забути про всі справи і відпочивати. Вона одразу ж взялась за роботу бухгалтера профкому у рідному підрозділі. Для неї головним було не заробіток (зарплата мінімальна), а те, що знову знаходилась у трудовому колективі, який став за багато років другою родиною. Щоправда, й про головну родину не забувала. Разом із чоловіком ростила, виховувала дітей, згодом допомагала ростити онуків. І всюди вона встигала.

    Та обставини склались так, що довелось залишити посаду бухгалтера. Тут, здавалось, залишається лише домогосподарство, дачна ділянка, подорожі… ринком та магазинами, відвідини лікарні та аптек. Та це справа для інших, а не для Аделії Маркевич. Втім, і такі заняття вона не полишає. Здебільшого через необхідність. А що залишилося для душі, для підтримання життєвого тонусу? Для того, щоб відчути себе потрібною людям? Без зайвих вагань А. Маркевич за ініціативи колег погодилась очолити раду ветеранів БМЕУ-3.

    Робота клопітка: пенсіонерів значно більше, ніж працюючих. Більшість із них потребують піклування, конкретної допомоги, особливо фронтовики, інваліди війни та праці. А можливості у громадської організації, в якій лише літні люди, вкрай обмежені. Та все ж голова ради ветеранів шукає і знаходить будь-яку можливість, щоб підтримати матеріально та й мораль¬но своїх побратимів. Для цього вибудовує активні стосунки з адміністрацією виробничого підрозділу, профспілко­вим комітетом, який очолює Володимир ЛЕВЕНЧУК.

    — Аделія Петрівна не знає спокою, та й мені не дає, — зізнався Володимир Миколайович. — Вона сповнена ініціатив, задумів, спрямованих на допомогу ветеранам. Разом ми організували чимало заходів і, думаю, ще багато чого зробимо. Для цього у ветерана праці, активістки є чимало енергії, наполегливості. Хочеться побажати, щоб ці якості у неї залишались і надалі, а Бог дарував міцне здоров’я ще багато років.

    Такі ж побажання висловлюють і голови рад ветеранів Жмеринського залізничного вузла та голова Регіональної ради ветеранів ДН-3 Лариса ФУРМАН. Тож хай усе, що побажали, збудеться, а активна громадська позиція у Аделії Маркевич збережеться на усе подальше життя.

    Никифор ЛИСИЦЯ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
    Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05