РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 4 (3 лютого 2017) 

  • Чому Костянтин БОНДАРЕВ не розлучається з газетою залізничників

    До ошатного будинку, що розташований на ВУЛ. Івана Франка, 13 у районному центрі Деражня (Хмельниччина), ми дісталися разом із начальником місцевої залізничної станції Миколою БОДНАРЧУКОМ та головою первинної профспілкової організації Людмилою ЛОБАНЬ. А Нагода важлива. Саме 20 січня відзначив власне 91-РІЧЧЯ колишній черговий по станції Комплекс БОНДАРЕВ.



    Привітання від начальника станції Деражня Миколи БОДНАРЧУКА, голови первинної профспілкової організації Людмили ЛОБАНЬ та онучки Ірини Комплекс БОНДАРЕВ сприйняв у розчуленому настрої


    У далекі 20¬ті люди, які мешкали на території колишнього Союзу, користувались свободою вибору імен для власних немовлят. Саме у ті часи на світ з’являлися Алгебрина, Ампер, Іскра, Свобода, Граніт, Радій, Еліна (електрифікація + індустріалізація), Рената (революція, наука, труд). Вважаю, що Комплексу БОНДАРЕВУ його батько Ніктополеон (від грец. нікос – ніч, поліс – місто) обрав таке ім’я через те, що у Владивостоці йшла розбудова припортового міста. Директор однієї з місцевих шкіл Н. Бондарев, батько Комплекса, разом із сім’єю незабаром через пораду лікарів залишить місто океанських туманів, як називають Владивосток місцеві. Шлях проляже до Вологди. Тут незабаром поховають батька. Тут судилося Костянтину, як швидко перейменують Комплекса його ровесники, закінчити ремісниче училище, згодом попрацювати слюсарем на місцевому рейкорізальному заводі. Життя на колесах 16¬річному хлопцю припало до душі. Пересувна майстерня потрібна була по всій Північній залізниці, аж до Воркути і Архангельська. Так, можливо, і трудився б 16¬річний К. Бондарев на залізниці, якби не війна...

    1943 р. У залізничних військах бракувало локомотивних бригад. Долю не обирають, і ось уже мій сьогоднішній герой стає помічником машиніста паровоза локомотивної колони № 11 особливого резерву. У кожному такому спеціальному формуванні, як зазначав залізничний інженер, почесний залізничник, письменник Ілля Вєтров у власній повісті «Особый резерв», нараховувалось декілька десятків локомотивів. Працювали власні ремонтні майстерні, житлові вагони¬теплушки, рухомі склади, лазні¬пральні. За кожним паровозом закріплялася комплексна бригада з 13 чоловік: два машиністи, два їхніх помічники та два поїзних кочегари. Оскільки на прифронтових станціях та роз’їздах складно було розраховувати на організаторів руху та вагонників, які мали проводити маневри, зчеплення та розчеплення вагонів тощо, то до комплексу паровоза залучали ще сім чоловік: два поїзних вагонних майстри, два головні старших кондуктори, а також провідника турного вагона. Такі комплекси мали назву екіпаж.

    Колона паровозів особливого резерву (ОРКП) № 11, де служив К. Бондарев, обслуговувала 216¬ту армію. На фронт колеги Комплекса Ніктополеоновича транспортували вантажні состави із військовою технікою та солдатами, а на зворотному шляху – санітарні поїзди.

    – Хоча свисту куль ми не чули, – пригадує ветеран, – проте від бомбардувань з повітря рідко коли вдавалось убезпечитись. З 86 паровозів залишилось 42.

    Комплекс Бондарев у складі колони брав участь у звільненні багатьох українських міст та сіл: Фастів, Вінниця, Жмеринка, Проскурів (нині Хмельницький). Пам’ять дозволяє Комплексу Ніктополеоновичу подумки подорожувати військовою колією. Перший Український фронт звільняв Київ, на його очах відбувалося бомбардування ст. Дарниця. Дивом його локомотив не потрапив під фашистську авіаційну бомбу, оскільки затримався біля вхідного семафора. Але до сьогодні в очах ветерана біль від побаченого на зруйнованій вщент станції.

    Він був серед тих локомотивних бригад, які випробовували щойно зведену споруду над Славутичем, а згодом вели військові ешелони низьководною переправою через Дніпро. Свідком багатьох смертей довелось бути К. Бондареву. Багатьом рятував життя. Пригадав колишній військовий залізничник і станції, де отримав два поранення. Вінниця і Перемишль – то дві крапки на карті, де пролилася кров помічника машиніста. Але попри всі фронтові випробування на коліях України, Польщі та Німеччини він закінчить грізну війну за 40 кілометрів від столиці третього рейху Берліна.

    Демобілізуватися відразу після параду Перемоги не довелося. У складі локомотивних бригад літерних та вантажних поїздів доставляв вантажі зі звільнених територій до Союзу.

    Після звільнення з війська він візьме шлюб з залізничницею, проживе із Надією Костянтинівною щасливе життя. Тут, у Деражні, спільно із дружиною побудує власний дім, виростить чудовий фруктовий сад, займатиметься городництвом. Трьох доньок любитиме над усе в житті. Дочекається онуків та восьми правнуків. Його трудові досягнення відомі на Байкало¬Амурській магістралі. Три роки черговим по станції. Плече в плече із Надією Костянтинівною, яка працювала стрілочницею, пролетіли непомітно. Вони знову повернуться в Україну. Ми подорожуємо світом у пошуках необхідного, а повертаємось на батьківщину, щоб це знайти. Бондареви повернуться на рідну землю Надії Костянтинівни. Голова родини встигне попрацювати черговим на ст. Сербинівці, Комарівці, Коржівці, Богданівці та Деражня. Командував на блокпосту Верхня дільниця, де пропрацював протягом 14 років.

    – У Костянтина Ніктополе­оновича – прекрасні риси характеру, – наголошує нинішній начальник станції Деражня Микола Боднарчук. – Незважаючи на свій поважний вік, він завжди знаходить час, щоб побувати на рідній станції, поцікавитись новинами на залізниці. Бажаю, щоб так було якомога довше.

    Коли прощалися із ветераном, Комплекс Ніктополеонович нагадав мені про лист. Саме він покликав нас із фотокореспондентом у дорогу. Серед рядків – турбота про те, що у Деражнянському поштовому відділенні не знайшов індекс колишнього «Рабочего слова». Тепер, коли спілкувались із нашим довголітнім передплатником віч­на¬віч, все з’ясувалось. «Робітниче слово» надходитиме і надалі.

    Віктор ЗАДВОРНОВ, «Робітниче слово». Олександра ІВАНОВА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
    Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05