РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 1 (13 січня 2017) 

  • «КУРАЖ» треба писати великими літерами

    Одне зі значень слова «кураж»- хоробрість. Правда, більше удавана та награна.


    Виступає група «КУРАЖ» – Борис КОСТЮЧЕНКО, Іван СУПРУН, Микола ПІВЕНЬ та Антон СОКОЛОВ.

    Іван Супрун, організатор і керівник однойменної рок-групи Будинку науки і техніки Конотопської дирекції залізничних перевезень значення пояснює інакше — КУльт сонця (РА — бог сонця в єгипетській міфології. — авт.) і Життя. Але це сьогодні, коли музичному колективу вже виповнилося шістнадцять. А тоді, в нульовому, ніхто не здогадувався, що назву треба писати великими літерами.

    За ці роки «КУРАЖ» чітко позиціонував себе. На всіх концертах рок­гурту — тільки «живий звук» і тільки свої пісні. Мелодії, як правило, створює Іван Супрун. Тексти теж його, але на перших порах були й інших конотопських авторів. Щороку «КУРАЖ» дає звітні концерти в Будинку науки і техніки. І обов’язково з новими творами.

    Минулий звітний не став винятком. Відкрила його нова пісня про друга, з яким розійшлися дороги, словом, колишнього. Причина – у поглядах на події останнього часу. На Майдан, на анексію Криму й антитерористичну операцію в Донбасі. Правдива історія. Знаю родини, де брат перестав розуміти брата, бо живе по інший бік україно-російського кордону і в полоні стереотипів, нав’язаних московською пропагандою. Для неназваного товариша із пісні Івана Супруна нинішня Україна є чужою. Це лише «хунта, бендерівці та розіп’яті хлопчики». А всі, хто не поділяє поглядів прихильника «русского мира», хто намагається достукатися до його помутнілої свідомості, стали ворогами.

    Запитую Івана Супруна, кому конкретно адресована пісня. «Багатьом, — відповів автор. — Як не прикро, але багатьом. Ми живемо в епоху змін. Складних, драматичних, навіть трагічних. Але живемо. Кожна мить життя — прекрасна й неповторна. Треба лиш її відчути, збагнути цінність буття, навчитися бачити у простому красу. Сонце зійшло — чудово! Милуйтеся, всотуйте його тепло, наповнюйтеся радістю нового дня. Троянда в росі, травинка пробилася крізь асфальт, незнайома дівчина усміхнулася... Господи, у нашому житті стільки прекрасних моментів. І я не хочу, щоб радість буття захмарювала ненависть та зло, щоб між людьми виникала прірва непорозуміння. Не хочу».

    Іван Супрун не першим відкрив, що мить життя є прекрасною. Але ця істина є ключиком до творчості групи «КУРАЖ». «Бессоница», «День­деньок», «Пятница, конец недели», «А на родине моей» — пісні про те, що нас оточує, про нашу, як здається більшості, сіру й малопривітну буденність.

    Нагадаю, що це нині. Спочатку були «Курортний роман» і «Подруга»... Тільки все, на думку мудреців, «приходящее и уходящее», а музика – вічна. Тож Іван Супрун не приховує, що вже тричі дід. Інші хлопці з «Куражу» — його ровесники. Я не назвав? Антон СОКОЛОВ — бас­гітара, Борис КОСТЮЧЕНКО — флейта, Микола ПІВЕНЬ — ритм-гітара, звукорежисер — Олег ЛИСТОПАД. Усі, крім Антона Соколова, співають. Микола Півень й Олег Листопад також пишуть свої пісні.

    А ще в звітному концерті помітною стала ностальгія за юністю. І я розумію чому: є пора розкидати каміння, і є пора шкодувати, що мало кинув. Також не залишився поза увагою слухачів факт, що в репертуарі «КУРАЖу» більшає україномовних пісень. Іван Супрун писав в основному російською. Чому? «Я відчув, говорить автор, — красу рідної мови. Пізно, але так склалося. Ось є мелодія, є російський текст, але розумію, що накладається не так. Спробував українською — і пісня відразу ожила».

    Наскільки є відомою й популярною група «КУРАЖ»? У місті, так. Щорічні концерти у Будинку науки і техніки, виступи на інших конотопських сценах, трансляції по місцевому FM¬радіо зробили свою справу — колектив має шанувальників. Переважно середнього та золотого віку, до речі. «КУРАЖ» їздив зі своїми піснями до Бурині та Ромен, але на «гастролі» немає ні коштів, ні часу. Гурт у повному розумінні слова — аматорський. Наприклад, Іван Супрун — керівник проектно-кошторисного бюро Конотопського будівельно-монтажного експлуатаційного управління, Борис Костюченко — військовослужбовець Держ­спецслужби Міністерства інфрас­труктури.

    Але про «КУРАЖ» нинішньої зими дізналася і Красногорівка, що в Донбасі. Іван Супрун побував там із конотопською делегацією — міста між собою дружать. І, зрозуміло, співав.

    – «Бонобо»? — запитую, бо в його репертуарі є пісня-сатира на кремлівського керівника.

    – Ні, три пісні — «Польова дорога», «Сімнадцята весна» та «Пісня про Конотоп» Германа Соловйова.

    – Як приймали? Які враження від Красногорівки?

    – Добре приймали. Враження? Я будівельник, а там — руїни. «Русский мир» снарядів не шкодує. Відбудовують. Розповідали, що багато допомоги надходить від католицької церкви... Там складно.

    У фіналі концерту групи «КУРАЖ» не випадково прозвучала пісня «Дорога». Вона присвячена Олегові Овдію, мешканцю одного із міст Луганщини, який був змушений переселитися до Конотопа: будинок Олега зруйнований обстрілами бойовиків. Тут він знайшов притулок і друзів.

    Які плани у групи «КУРАЖ»? За словами Івана Супруна, впевнений, що співати будуть.

    Микола ПАЦАК, Фото Олега ОВДІЯ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
    Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05