РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 1 (13 січня 2017) 

  • Козятинський вокзал. Руйнувати? Ні, зберегти!

    Чималий резонанс викликало звернення депутата Вінницької обласної ради Володимира Барцьося від 3 жовтня 2016 Р., адресоване заступнику Вінницької обласної державної адміністрації І.Д. Івасюку, голові Козятинської районної державної адміністрації О.С. Оркуші, голові Козятинської районної ради В.М. Слободянюку, Козятинському міському голові О.Д. Пузирю.


    На приміщенні вокзалу неодноразово зустрічаються написи, вкарбовані в споруду.

    Не відриваючись від мови оригіналу, цитуємо: «До мене, як депутата Вінницької обл. ради, звертаються громадяни – мешканці Він¬ницької області, зокрема Козятинського району та М. Козятин зі скаргами щодо напису російською мовою на фасаді Козятинського залізничного вокзалу: «Казатинъ».

    Журналісти газети «Робітниче слово» звернулися до авторитетного експерта, історика, почесного громадянина М. Козятин

    Зої Вільчинської з проханням висловити свою думку з цього приводу.

    Як зазначила Зоя Володимирів­на, напис «Казатинъ» говорить про те, що це не є російська мова: літери «а» та «ъ» взяті зі старо­ і церковнослов’янської мов. Літера «ъ» використовувалась з кінця XI ст. у слов’янських мовах: російській, сербській, болгарській, грецькій. У неслов’янських мовах: узбецькій, румунській, осетинській…

    У подальшому в тексті звернення автор­депутат сам собі протирічить, визнаючи, що це пам’ятка історії і архітектури. І в той же час так пропонує її пошкодити.

    Якщо в цьому аспекті зупинитися на постатях архітекторів­інженерів цієї величної споруди О. Кобелєва та В. Куликівського, то, зважаючи на їхню «радянсько­українську» біографію, і тут є над чим замислитись. За логікою даного депутатського звернення, будівлю потрібно повністю зруйнувати, виходячи з анкетних даних архітекторів.

    На приміщенні вокзалу напис «Казятинъ» зустрічається неодно¬разово, і як же бути з назвами, вкарбованими у споруду «І и ІІ класс буфетъ», «залъ І и ІІ класса», «зал ІІІ класса» – «Казатинъ 1988–1989» тощо.

    Далі автор звернення пише: «Це суперечить і політиці національної пам’яті у сучасній українській державі, зокрема декомунізаційним заходам української влади, спрямованим на ліквідацію наслідків російського імперського і комуністичного панування в Україні (наслідки, на превеликий жаль, глибоко засіли в наших головах ще з більшовицьких часів. А саме – знищувати все, що пов’язано з попередньою історією, тому таким чином і мислимо, і діє¬мо. – Прим. авт.), відновлення історичної справедливості та утвердження цінностей незалежності, суверенності та соборності Української держави. Це є неприпустимим і з огляду на російсько­українську війну, яка продовжується на сході України. Мовчазна згода зі зазначенням факту є свідомим або несвідомим потуранням російським окупантам і їхній диверсійній ідеологічно­інформаційній, русифікаційній діяльності.

    Тому обурення українських громадян щодо цього факту є справедливим і вимагає невідкладного реагування як обласної, так і місцевої ради».

    А як же бути з іншими будівельними спорудами? Їх є багато і в тому ж Козятині, що за своєю ознакою відносяться до часів імперської чи радянської доби.

    Щодо реставрації, про яку згадує депутат, то йому варто було б познайомитися з фотодокументами, які зберігаються в архіві залізничного вокзалу. Вони засвідчують про те, в якому стані перебувала споруда, який вигляд мала з часів радянських і за часів незалежної української дійсності.

    А обурення громадян міста дійс¬но дуже велике. Ось тільки з іншого приводу, адже це наше місто, наша історія. А залізничний вокзал по праву вважається візитною карткою райцентру. І саме таким його знають не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Виходить, що всі назви російською мовою, наголошую, церковно¬слов’янською, і не тільки в Козятині, мають бути знищені?

    А як же бути з тим, що щоденно на наших телеканалах демонструються російські і радянські кінофільми, озвучені і видані там? Повсюдно чуємо російську мову у своїй державі? А все тому, що ставши на шлях порвати з усім «дореволюційним», якось відразу забули, що всі ми родом з СРСР (не з Росії, як це намагаються представити сьогоднішні великоросійські ідеологи­фальсифікатори історії, а саме з СРСР, об’єднані спільною історією впродовж майже 70 років).

    Давайте повикидаємо зі свого минулого все, що було за часів польської, російської, литовсь­кої, турецько¬татарської, радянської доби. І з чим залишимося? Однозначно без минулого. А відтак – і без майбутнього. Хіба цього прагнемо? Що залишимо після себе: руїну. Не тільки матеріальну. Посилимо процес руйнації душ, свідомості?!

    У Козятині побудований такий шедевр впродовж 1888—1889 рр., тому і назву з гордістю привласнили. І не через царську милість, а за ініціативи зодчих і будівничих вокзалу, за згодою місцевої громади, адже побудований вокзал був на залізничній станції Козятин. То яку ж іншу назву мав отримати цей термінал?!

    Якщо заклик з приводу нагальної реконструкції будівлі вокзалу ст. Козятин підтримати і взяти за основу по всій країні, то маємо почати довбати всі написи, що викарбувані одночасно на всіх приміщеннях, які побудовані до періоду незалежності. Таким чином прощаючись з минулим, і це, можливо, стане ознакою нової «культурної революції»?!

    Вокзал будували наші співвітчизники, коли українські землі перебували у складі Російської імперії, що стала «тюрмою народів», в т. ч. і українського. Адже в кінці ХІХ ст., коли був побудований вокзал і залізниця, саме таку назву мала держава, в якій жили наші прадіди, і якої вже майже 100 років, як не існує.

    Закликаю не «знищувати і викорінювати», як вимагають сьогодні ті, хто вважає себе новими будівничими України, а насправді, руйнує, а протиставити подібним будівничим силу тверезої здорової громадської думки і суспільний осуд, інакше знову будемо мати те, що маємо і що вже проходили в своїй історії. Козятинський вокзал… Руйнувати? Ні, зберегти!
     

    Зоя ВІЛЬЧИНСЬКА, історик, почесний громадянин м. Козятин, Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
    Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05