РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 48 (14 грудня 2012) 

  • Ухвала є остаточною. Оскарженню не підлягає

    Як часто ми чуємо звідусіль про те, що перед законом усі рівні, але є і «рівніші» …

    Часто-густо ми опиняємося у ситуації, коли на очах Феміди чітко вимальовується вплив матеріальної та соціальної нерівності сторін, яка найчастіше і робить значний вплив на вирішення справи по її суті.

    Однак суд залишається тією єдиною державною структурою, куди кожен звертається зі своїми проблемами, сподіваючись, що терези правосуддя переважать в його бік.

    З розмови із фахівцями юридичної служби Південно-Західної залізниці стає зрозумілим, що суд в Україні, попри тенденційні закиди на його адресу з боку деяких громадян, діє справедливо.

    Однією із найбільших категорій справ у місцевих судах є трудові спори (поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за вимушений прогул тощо). Особи, яких було звільнено за дисциплінарний проступок, намагаються довести свою правоту та невинність у судових інстанціях.

    Будемо відвертими - не всі ті, хто йде до суду, щоб поновитися на роботі, дійсно є «потерпілими». Під гучними фразами та скаргами на упереджене ставлення до їх персони такі особи ревно приховують свої особисті недоліки, зокрема безвідповідальність та неналежне виконання своїх посадових обов’язків, забуваючи про те, що справедливість та правосуддя не розрізняє людей - воно визнає лише факти.

    Сьогодні мова про колишнього начальника служби кадрів, навчальних закладів та соціальних питань Південно-Західної залізниці Михальченко Ірину Іванівну, яка обіймала вказану посаду п’ять років. При цьому відомі випадки, коли вона допускала невиконання без поважних причин своїх посадових обов’язків, грубо ігноруючи розпорядження керівництва залізниці та Укрзалізниці. Саме за це останню було притягнуто до дисциплінарної відповідальності керівництвом Укрзалізниці та столичної магістралі.

    Потрібно нагадати: дисциплінарна відповідальність полягає в застосуванні до винної особи дисциплінарних стягнень, якими відповідно до статті 147 Кодексу законів про працю України є догана чи звільнення. Забігаючи наперед, скажемо: Ірину Іванівну було звільнено. Цікавить причина?!

    Протягом 2011 р. Михальченко І.І. було оголошено чотири догани, із яких дві догани було оголошено керівництвом Укрзалізниці. Про це свідчить наказ від 07.07.2011 р. №98 за неналежне виконання посадових обов’язків, яке полягає у відсутності контролю за веденням баз даних системи АСУ «Кадри» на залізниці. Наступну догану згідно із наказом від 30.12.2011 р. №167 оголошено за відсутність належного контролю за роботою структурних підрозділів пасажирського господарства в питаннях підбору та розстановки кадрів, ведення кадрового діловодства та через відсутність контролю за впровадженням й експлуатацією баз даних АСУ «Кадри» на залізниці.

    Тепер про дві догани, оголошені керівництвом залізниці. Наказ від 24.03.2011 р. №73-Н/к наголошує на неналежному виконанні Михальченко І.І. своїх посадових обов’язків у частині забезпечення контролю з питань кадрової роботи на залізниці. Далі - більше. Наказом від 21.12.2011 р. №377-Н/к догану Ірина Іванівна отримала за порушення трудової дисципліни, неналежне виконання нею посадових обов’язків, яке полягає у недостатньому контролі за роботою підлеглих працівників щодо виконання завдань керівництва залізниці.

    Таким чином, з боку Михальченко І.І. наявна система допущених дисциплінарних проступків. Із зазначених наказів лише накази від 24.03.2011 р. №73-Н/к та від 07.07.2011 р. №98 станом на день звільнення були зняті, інші накази чинні та не оскаржені Михальченко І.І. в порядку, встановленому чинним законодавством.

    Нагадаємо і про те, що найменш суворим видом дисциплінарного стягнення є догана. Для її оголошення достатньо лише наявності факту порушення трудового законодавства. Проте існує і більш суворий засіб дисциплінарного впливу - звільнення.

    Звільнити працівників можна, зокрема на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, у разі систематичного невиконання працівниками без поважних причин обов’язків, покладених на них трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. І це за умови, що до них раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Це положення стосується всіх працівників, у тому числі і керівників. Відомі непоодинокі випадки, коли саме керівники підрозділів підприємств не виконують трудові обов’язки, що, безумовно, є порушенням трудового законодавства.

    Логічним наслідком через недбале відношення до виконання своїх посадових обов’язків і стало звільнення Михальченко І.І. наказом від 30.01.2012 р., а саме: за п.3 ст.40 Кодексу законів про працю України. Тобто за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на особу трудовим договором, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

    Михальченко І.І., важаючи свої права порушеними, у зв’язку із «незаконним звільненням», у лютому 2012 р. звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою до Південно-Західної залізниці з вимогами про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди.

    Позовні вимоги Михальченко І.І. мотивувала тим, що підстави звільнення, які зазначені у наказі начальника залізниці від 30.01.2012 р. №70/ОС, є незаконними, оскільки до її посадових обов’язків не відносилось усунення недоліків у роботі з базами даних АСУ «Кадри» структурних підрозділів залізниці. А також позивачка мотивувала, що в день звільнення вона перебувала на лікарняному, до того ж на час її звільнення вона перебувала на 22 тижні вагітності та мала дітей віком до трьох та чотирнадцяти років.

    Судовий розгляд тривав майже півроку. Результатом стало прийняття Шевченківським районним судом м. Києва рішення від 02.07.2012 р. про відмову в задоволенні позовних вимог Михальченко І.І. оскільки суд прийшов до висновку, що дії керівництва Південно-Західної залізниці щодо звільнення позивачки були правомірними.

    Шевченківським районним судом м. Києва було встановлено, що Михальченко І.І. зобов’язана здійснювати контроль за впровадженням та експлуатацією системи АСУ «Кадри» на залізниці.

    Відомо, що згідно зі ст. 139 КЗпП України працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

    Проте Михальченко І.І. в порушення вимог, покладених на неї трудовим договором, неодноразово допускала порушення своїх посадових обов’язків щодо забезпечення ефективного функціонування системи АСУ «Кадри». Судом було встановлено, що твердження Михальченко І.І. щодо її перебування на лікарняному в день звільнення 30.01.2012 р. спростовується матеріалами справи. У довідці, виданій Державним закладом «Дорожня клінічна лікарня №2 ДТГО «Південно-Західна залізниця», вказано, що Михальченко І.І. в період з січня по лютий 2012 р. листки непрацездатності не видавались. Згідно із рапортами працівників стрілецької команди «Управління» Київського загону воєнізованої охорони Південно-Західної залізниці Михальченко І.І. в день звільнення прибула на роботу о 7 год. 40 хв. Також про підтвердження перебування Михальченко І.І. в день звільнення на роботі свідчить виписка здійснених нею вихідних телефонних дзвінків, наданих Державним підприємством «Центральна станція зв’язку»; Михальченко І.І. особисто підписувала накази по особовому складу залізниці та візувала заяви до наказів; перебувала на селекторній нараді з питань підбиття підсумків фінансово-економічної діяльності залізничного транспорту за 2011 р.

    Таким чином, суд прийшов до висновку, що звільнення Михальченко І.І. було здійснено з дотриманням вимог трудового законодавства.

    На спростування твердження Михальченко І.І. з приводу її звільнення на 22 тижні вагітності судом зазначено наступне. Враховуючи вимоги ст.9 Конституції України, ст.13, 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 8-1 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії» до моменту подання жінкою за місцем роботи медичного висновку (довідки) про свою вагітність на неї не можуть поширюватися пільги, передбачені під час звільнення згідно із вимогами Кодексу законів про працю України, оскільки такий працівник не перебуває у соціально-правовому статусі «вагітної» із врахуванням вимог трудового законодавства.

    Щодо твердження Михальченко І.І., що залізниця не мала права її звільняти, оскільки вона має дитину до трьох років, то суд зауважив, що за міжнародними договорами передбачено можливість розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з жінкою, яка має дитину до трьох років у залежності від добросовісності виконання нею трудових обов’язків та серйозності вчиненого проступку.

    Не погодившись із висновками Шевченківського районного суду м. Києва, Михальченко оскаржила вищезазначене рішення в Апеляційному суді м. Києва. В результаті Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.10.2012 р. апеляційну скаргу Михальченко І.І. відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін, оскільки суд апеляційної інстанції підтримав та погодився із висновками Шевченківського районного суду м. Києва про відсутність неправомірних дій залізниці при звільненні позивачки. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Михальченко І.І. оскаржила у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалені судові рішення.

    Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 25.10.2012 р. встановлено, що скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

    Таким чином, судові інстанції досить чітко та об’єктивно визнали правомірність позиції керівництва Південно-Західної залізниці з приводу того, що трудові обов’язки слід виконувати завжди добросовісно та якісно, а при відсутності бажання у працівника на це існують відповідні заходи дисциплінарного впливу, які можуть застосовуватись роботодавцем у встановленому трудовим законодавством порядку та можуть мати для працівника несприятливі наслідки.

    Підсумовуючи вище означене, варто наголосити, що виконання своїх посадових обов’язків має здійснюватись неухильно, відповідально та згідно з чинним законодавством України кожним працівником - і начальником, і підлеглим, оскільки перед законом усі рівні.

    Іван СОТНИКОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
    Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05