РОЗДІЛИ
ПРО ЗАЛІЗНИЦЮ
ІСТОРІЯ ТА СЬОГОДЕННЯ ЗАЛІЗНИЦІ
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
Послуги на вокзалах
Безпека громадян
Правила поведінки
Безпека життєдіяльності
Відповідальність громадян
Правила перевезень
Послуги в поїздах
Заявки на резервування місць для перевезення організованих груп
Зміни до правил перетину кордону з РФ
Зміни до правил перетину кордону з Кримом
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Рабочее слово»
ПЕРЕДПЛАТА «РАБОЧЕЕ СЛОВО»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



 

Безпека життєдіяльності

ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА
ПРИ НЕЩАСНИХ ВИПАДКАХ.

Ураження електричним струмом виникає при його проходженні крізь організм людини і складається з загальних і місцевих прояв.

Загальні прояви електротравми виникають від дії струму, насамперед на нервову систему.

В момент проходження електричного струму завжди спостерігається судорожне скорочення скелетних м'язів, що ускладнює будь-які дії потерпілого, якщо навіть він залишається в свідомості. Так, якщо постраждалий тримає дріт руками, його пальці так сильно стискуються, що витягти дріт з його рук стає неможливим.

При більш тяжких ураженнях, крім втрати свідомості виникає порушення дихання і роботи серця.

Місцеві прояви електротравми нагадують температурні опіки.

Звільнення потерпілого від дії електричного струму треба проводити із додержанням заходів власної безпеки, якщо напруга не перевищує 1000V. Першою дією того, хто надає допомогу, повинне бути негайне відключення електричного струму вимикачем, рубильником чи викручуванням запобіжників. Якщо це неможливо, треба перерізати або перерубати електричний провід. У випадку неможливості відключення струму, потерпілого слід відтягнути від джерела струму.

Для цього використовують підручні предмети, які не проводять струм - сухі дошки, вовну, тканину і т. ін. У всіх випадках треба діяти однією рукою, замотаною в тканину, другу руку тримають за спиною. Якщо напруга перевищує 1000 V , наближатися до потерпілого без спеціальних засобів захисту небезпечно.

Якщо дихання у потерпілого відсутнє, треба проводити штучне дихання, а при відсутності пульсу одночасно робити закритий масаж серця.

Штучне дихання здійснюється методом "рот до рота" чи "рот до носа" після перевірки стану ротової порожнини та глотки. Потерпілому, що лежить на спині, однією рукою підіймають шию, а другою закидають голову, затуляючи при цьому  ніс.

Той,  що  проводить  оживлення,  робить  глибокий вдих, міцно притуляє свій рот до рота потерпілого (можна через марлю чи тонку тканину) та з силою видихає. Грудна клітка потерпілого при цьому розширюється. Потім треба дати повітрю вийти із легенів і через 3 - 5 секунд повторити все знову. При зупинці серця пульс не виявляється. Закритий (непрямий) масаж серця здійснюють двома руками, поклавши кісті  рук  одна  на  одну,  шляхом  досить сильних поштовхів нижньої частини грудної клітки з періодичністю 60 за хвилину.

Симптоми втрати до 1л крові - блідість, частий пульс, слабкість і спрага. При більш тяжких крововтратах, крім того відмічається неспокій, часте дихання, потім - втрата свідомості. Зовнішня кровотеча помічається легко, але слід пам'ятати про можливість і внутрішньої кровотечі внаслідок хвороби чи закритих травм тулуба, голови.

Кров із артерії - яскраво-червоного кольору, витікає поштовхами (пульсує). Потрібно швидко придавити артерію пальцем вище місця пошкодження. Знайти її під шкірою можна по пульсації. На рану потрібно покласти чисту тканину, на неї тканинний валик і міцно прибинтувати з метою створення тиску

На пошкоджену судину. Якщо кровотеча з кінцівки досить сильна, треба накласти джгут на кінцівку вище місця кровотечі і стягнути його шляхом закручення до зупинки кровотечі.     
   Використовують спеціальний джгут, зроблений з еластичної гуми, чи джгут з підручного матеріалу. До джгута треба прикріпляти записку із зазначенням точного часу накладання, тому що більше двох годин влітку і години зимою тримати його не можна.

Кров із вени темна, витікає безперервним струменем. Кров з капілярів точиться окремими краплями. На ділянку рани в цих випадках треба накласти давлючу пов'язку.

При пошкодженні вен шиї пов'язку треба зробити герметичною - підкласти між нею і шкірою лист поліетилену. Якщо виникла сильна носова кровотеча, слід обережно проштовхнути в ніс великий шматок марлі, просочений 3 % перекисом водню.

При тяжких крововтратах треба підняти вгору всі кінцівки потерпілого, який лежить на спині, а голову трохи опустити. Якщо потерпілий в свідомості і не має поранень черевної порожнини, йому дають пити теплий чай чи воду.

Рани - механічне порушення цілісності шкіри чи слизової оболонки, а іноді й більш глибоких тканин. Небезпечність ран полягає в кровотечі та в інфекції.

Обробку ран необхідно проводити, по можливості, вимитими руками, за допомогою бинта, вати, марлі чи чистої тканини. При відсутності дезинфікуючого розчину достатньо накрити рану марлею, покласти зверху шар вати та перев'язати бинтом. Йодом або спиртом можна обробити шкіру тільки навколо рани. Саму рану можна обробляти 3 %  розчином перекису водню.

Перелом - це порушення цілісності кістки. Ознаки перелому кістки - різкий біль, набрякання в місці травми, зміна форми пошкодженої кістки. В ділянці перелому кістка рухома, як у суглобі, зміщення відламків кістки супроводжується хрустом та посиленням болю.

   Але при переломі без зміщення відламків перелічені - симптоми можуть обмежуватись болем, який посилюється при рухах. Якщо перелом відкритий і є зовнішня кровотеча, у першу чергу треба її зупинити.

Потерпілому потрібно забезпечити спокій і дати дві таблетки анальгіну. До ділянки перелому треба обережно прикласти лід у поліетиленовому мішечку чи тканину, змочену водою.

Крім того, необхідно знерухоміти як пошкоджену кістку, так і  прилеглі  до  неї  суглоби  вище  та
нижче місця перелому. При переломі плеча чи стегна потрібно зафіксувати два нижче лежачих суглоби (крім ліктя чи коліна, ще кисть чи стопу).

Знерухомлення виконується підручними матеріалами або спеціальними шинами, які міцно прибинтовують до кінцівки.

При повній відсутності підручних матеріалів, постраждалу ногу треба прибинтувати до здорової ноги, а руку - до тулуба.

Ці види пошкоджень виникають в ділянці суглобів при надмірно сильних та неприродних рухах кінцівок і викликають біль та тимчасову непрацездатність.

Розтягнення чи розрив зв'язок найчастіше виникають у колінному і гомілковому суглобах. У момент пошкодження виникає різкий біль, який інколи посилюється через деякий час внаслідок крововиливу. Ділянка суглоба набрякає, крізь шкіру просвічує синець.

Суглоб болючий при дотиках, але потерпілий не втрачає здатності до пересування.

Вивих - це стійке зміщення кісток у суглобі, коли суглобні поверхні перестають стикатися частково чи повністю. Вивихи найчастіше зустрічаються в плечовому та кульковому суглобах. Зв'язки при цьому розриваються, а кістки розходяться і займають неприродне положення.

Вивихнутий суглоб набрякає і змінює зовнішній вигляд,  що легко побачити при порівнянні його з протилежним суглобом.

Обсяг рухів у пошкодженому суглобі знижений, кожен  рух  викликає  біль.

Першою допомогою при обох видах травм є накладання холодного компресу на травмований суглоб. При розтягненні чи розриві зв'язок треба накласти тугу пов'язку. Вивихнуту кінцівку треба зафіксувати в тому положенні, яку вона прийняла, самостійно вправляти її не слід. Потерпілого треба негайно відправити до лікарні.

Опіки виникають при дії на шкіру високої температури і викликаються полум'ям, гарячою рідиною чи розігрітими предметами. При великих за площею та сильних опіках страждає не тільки шкіра і підшкірна клітковина, але й весь організм. В таких випадках від болю і порушення обміну речовин стан потерпілого погіршується. Легкий ступінь опіків проявляється почервонінням шкіри, але потім зникає. При більш глибоких опіках на шкірі утворюються пухирці. В найтяжчих випадках місце опіку обвуглюється.

При тяжких опіках треба дуже обережно зняти з потерпілого одяг та взуття, краще їх розрізати. Рана від опіку, якщо вона забруднена, починає загноюватися і довго не заживає. Тому не можна торкатись рукою обпеченої частини шкіри чи змазувати її будь-якими мазями, маслами, вазеліном чи розчинами. Обпечену поверхню треба перев'язати так само, як усяку рану, покрити стерилізованим матеріалом із пакета чи чистою гладженою полотняною ганчіркою, а зверху покласти шар вати і усе закріпити бинтом. Після цього потерпілого треба направити до лікувального закладу.

Такий спосіб подання швидкої допомоги треба застосовувати при всіх опіках, чим би вони не були викликані: парою, вольтовою дугою, гарячою мастикою, каніфоллю  та ін.

При цьому не слід розрізувати пузирів, видаляти з обпеченого місця мастику, каніфоль чи інші смолисті речовини, які прилипли, тому що при їх видаленні легко зірвати шкіру і тим самим створити сприятливі умови для зараження рани мікробами з наступним нагноєнням.

Не можна також віддирати від рани шматки одягу, що обгоріли та прилипли; в разі необхідності такі шматки одягу треба обрізати ножицями.

Хімічні опіки викликаються міцними кислотами і лугами, які потрапляють на шкіру чи слизові оболонки. Якщо не надати першу допомогу, опіки можуть поглиблюватись протягом 20-30 хвилин.

Першою допомогою є негайне видалення одягу, просоченого хімічною речовиною. Шкіру в ділянці опіку промивають великою кількістю води. Потім на шкіру потрібно накласти марлю чи чисту тканину, яка просочена речовиною-нейтралізатором. При кислотному опіку застосовують 4%-ий розчин питної соди (2-3 ложки на 1 літр води), при лужному - слабкий розчин лимонної чи оцтової кислоти або сік лимона. Потерпілому забезпечується спокій.

Внутрішньом'язово потрібно увести дві ампули анальгіну, якщо це неможливо необхідно дати випити дві таблетки анальгіну.

При хімічних опіках очей негайною допомогою має бути промивання великою кількістю води при відкритих очах.

  При тяжких пораненнях і раптових захворюваннях необхідна термінова доставка потерпілого в лікувальний заклад. Якщо це неможливо здійснити службою швидкої медичної допомоги, треба транспортувати потерпілого власними силами. Транспортування повинно бути швидким і безпечним для пораненого. При цьому можна використовувати носилки або підручні предмети.

Найбільш швидким і зручним є перевезення потерпілого транспортними засобами, але йому треба надати правильне положення.
Положення потерпілого при транспортуванні залежить від виду травми. Сидячі доставляють потерпілих із порівняно легкими пораненнями обличчя і рук. В лежачому положенні на спині транспортують поранених, що мають травми голови, хребта чи кінцівок, але не втратили свідомості.
При пошкодженні таза і відкритих пораненнях черевної порожнини рекомендується положення на спині із зігнутими в колінах ногами.
Напівсидяче положення з витягнутими ногами надають при пораненні шиї і значних пораненнях рук. Таке ж положення, але із зігнутими в колінах ногами треба надати при закритих травмах чи захворюванні органів черевної порожнини і при пораненнях грудної клітки.

  При значній втраті крові і тяжкому стані пораненого необхідне положення на спині з піднятими догори ногами і руками, але опущеною головою.

Якщо поранений знепритомнів, його транспортують лежачі на боці, але при травмах хребта треба надати йому положення лежачи на животі з поверненою набік головою.

 
Контактна інформація
Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
Приймальня начальника залізниці: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05