РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
140 років Південно-Західній залізниці
Нариси про видатних діячів
Музей Б.С. Олійника
Начальники ПЗЗ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



Андрієвський Д. І. – визначна постать в історії Південно-Західної залізниці

29 березня 2010 140 років ПЗЗ



Начальник управління Південно-Західних залізниць (19.02.1880р. - 1.01.1886р.), голова правління Південно-Західних залізниць (1886-1894р.р..), директор департаменту шосейних і водяних сполучень МШС (1895-1900), член Інженерної ради МШС (1892-1895р.р..), Почесний член Московської ради дитячих притулків.


Дмитро Іокимович Андрієвський народився у 1844 році. Походив із дворян Санкт-Петербурзької губернії. Родовий маєток Андрієвських знаходився у Смоленській губернії. Після закінчення повного курсу наук в Інституті корпусу шляхів сполучення у 1864 році юний Дмитро Андрієвський, маючи 20 років від народження, отримав чин поручика корпусу інженерів шляхів сполучення і був направлений на вишукувальні роботи для будівництва залізничної лінії від Києва до Крижополя. У 1866 році наказом Міністерства шляхів сполучення був відряджений на будівництво Києво-Балтської залізниці, яке велось силами товариства Де-Вріер, Шакен, Брюно і К. Це товариство зобов'язалось побудувати залізничні колії від Києва до Балти завдовжки 428 верст з відгалудженнями від Козятина до Бердичева (27 верст) і від Жмеринки до Волочиська (167 верст), що разом складало 622 версти із земляним полотном, мостами для двох ліній на ділянці від Жмеринки до Балти. Відкриття руху відбулось в травні 1870 року. Так розпочався літопис Південно-Західних залізниць.

Дмитро Іокимович Андрієвський був одружений на донці полковника Горчакова – Ганні Олексіївні. У подружжя Андрієвських 1 грудня 1867 року народилась донька Марія. На підставі тимчасових правил перетворення Корпусу інженерів шляхів сполучення із військового у цивільне відомство, Височайшим наказом Дмитро Іванович був переведений у титулярні радники із старшинством (тобто з вислугою у наступний чин) 7 червня1867 року.

20 травня 1870 року Д.І.Андрієвський був призначений начальником 3-ї дільниці по ремонту шляху Києво-Балтської залізниці. Діяльність Дмитра Іокимовіча, як інженера-будівельника, була сконцентрована на будівництві колії і всіх приколійних будівель, включаючи станційні на дільниці від Мотовилівки до Кожанки. За старанність, проявлену під час цього будівництва, Дмитро Іокимович був нагороджений орденом Святого Станіслава ІІІ ступеня.

Після закінчення будівництва і відкриття руху на Києво-Балтській залізниці його призначили начальником третьої дільниці ремонту колії, а при переході Києво-Балтської залізниці до товариства Києво-Брестської залізниці Андрієвський отримує посаду начальника служби тракції (руху).

У 1875 році Д.І. Андрієвського, що на той час мав чин колезького асесора, переводять для подальшої роботи на Московсько-Брестську залізницю, де він одночасно займав посади начальника служби руху і помічника управляючого залізницею з правом управляючого залізницею на час його відсутності. За відмінну службу на цій залізниці був нагороджений орденом Святої Ганни ІІІ ступені. У 1878 році за умілу організацію перевезень в період російсько-турецької війни його нагородили орденом Святого Станіслава ІІ ступеня. 29 вересня 1878 року Андрієвський був призначений Почесним членом Московського товариства дитячих притулків.

У 1879 році Дмитро Іокимович Андрієвський отримує запрошення стати на чолі управління Південно-Західних залізниць на посаді, яка залишилась вакантною після звільнення Бородіна. В 1880 році було змінено порядок управління залізницями і створено Центральне управління. Першим управляючим став Д.І. Андрієвській (19.02.1880 - 1.01.1886), потім його змінив С.Ю. Вітте (1.01.1886 - 7.03.1889). До складу Центрального управління входили наступні структурні підрозділи: служби шляху і будівель, рухомого складу і тяги, експлуатації (руху), комерційна, телеграфу, матеріальна, зборів і лікувально-санітарна, а також канцелярія, головна бухгалтерія, юридична частина з відділом відчуження майна, відділ училища, агенти по дослідженню подій, пенсійна каса. При Центральному управлінні була створена Рада, що складалася з начальників служб і осіб, визначених Правлінням товариства. На цій посаді Андрієвській пропрацював шість років.

Крім виконання суто будівельних завдань, Д.Андрієвський звернув особливу увагу на питання централізації управління залізниць з метою збільшення прибутку від експлуатаційної діяльності. Це завдання він вирішив досить успішно – за період з 1881 по 1885 роки чистий прибуток товариства Південно-Західних залізниць зріс з 4 млн. 300 тисяч рублів до 13 мільйонів 600 тисяч рублів - це майже втричі! Найбільші прибутки надходили від вантажних перевезень, їх приносили перевезення жита, цукру, кукурудзи, ячменю, солі, кам’яного вугілля, лісових будівельних матеріалів. Для цінних вантажів вводились прискорені поїзди.

У 1886 році відбулось призначення голови товариства „Південно-Західних залізниць” І.О. Вишнеградського членом Державної Ради. Акціонери обирають Д.І. Андрієвського головою правління і він залишається на цій посаді майже дев’ять років, до 1 січня 1895 року, часу викупу державою Південно-Західних залізниць у казну. У своїх спогадах С.Ю. Вітте відводить Дмитру Іокимовічу дуже мало місця, приписуючи всі успіхи у роботі Південно-Західних залізниць виключно собі.

Таким чином, більшу частину свого життя Д.І. Андрієвській присвятив Південно-Західним залізницям. Будівництво дільниці Мотовилівка-Кожанка, короткочасна робота на посаді начальника дистанції колії та служби руху Південно-Західних та Московсько-Брестської залізниць, все це склало підготовчий період для майбутньої більш широкої діяльності Дмитра Іокимовіча. Він поступово викристалізувався у прекрасного організатора, обізнаного із практичною стороною будівництва та експлуатації залізниць і добре знайомого з практичною стороною роботи усіх залізничних служб.

Очоливши в 1879 році управління Південно-Західних залізниць, Д.Андрієвський проявив значні організаторські здібності. Адже перед ним, як керівником великої тільки-но створеної рейкової мережі, стояло завдання відновити централізацію управління об’єднаних в одне ціле залізниць. Йому самостійно, під особисту відповідальність, довелося напрацьовувати основні початки організації служб, як в управлінні залізниці, так і на лініях. Дмитро Іокимович блискуче впорався з рішенням цього завдання – введена ним в 1880 році система управління залізницями збереглась до самого переходу Південно-Західних в казну.

Як залізничний інженер-будівельник, він продовжував посилювати стан колійного господарства, при ньому розширювались і покращувались пристанційні будівлі. Андрієвський не визнавав споруд легкого типу, тимчасових та дешевих, які швидко зношувалися і потім потребували значних капіталовкладень. Навпаки, він вважав, що всі залізничні споруди повинні зводитись із кращих за якістю будівельних матеріалів, повинні бути довговічними, бо всяка економія на збиток міцності споруди є безгосподарність і, по суті, є необлікованою тратою грошей та сил. До числа найбільших будівельних рішень, проведених за час його керівництва залізницями, було спорудження уманських та новоселицьких відгалужень, будівництво вокзалів в Одесі та Козятині. Що стосується інших будівель та споруд, викликаних нагальними потребами експлуатації та збільшенням руху по Південно-Західним залізницях, то в цьому питанні Дмитро Іокимовіч завжди був попереду, не відстаючи від технічного прогресу, постійно вводячи в технологічні процеси роботи залізниць новітні досягнення науки та техніки.

Після переходу Південно-Західних залізниць в державну казну з 1січня 1895 року, Д.І. Андрієвський був призначений директором департаменту шосейних і водяних сполучень у Петербурзі, перетворених у 1901 році в управління шосейних і водяних сполучень і торговельних портів міністерства шляхів сполучення. З травня 1892 по травень 1895 року дійсний тайний радник Д.І. Андрієвський член Інженерної ради Міністерства шляхів сполучення.

Помер Дмитро Іокимовіч Андрієвський у віці 57 років 9 червня 1900 року в С.-Петербурзі.




Контактна інформація
Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка,6
Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05